Визнання права власності на пай, за умови неотримання спадкодавцем за життя сертифікату або помилкового невключення до списку власників

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 11:48, 20 вересня 2023, створена Tetiana.ionka (обговорення | внесок) (Додано практику Верховного Суду)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Аналіз законодавства

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

  1. перебування в членах КСП на час паювання;
  2. включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;
  3. одержання КСП цього акта.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1225 Цивільного Кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право спадкоємців на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Водночас п. 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. При цьому сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Важливо! Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що у разі, якщо до 1 січня 2025 р. власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформили право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки (ст. 13 Закону). Під невитребуваною розуміється земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчене відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Така земельна ділянка після формування буде передаватись у комунальну власність певної територіальної громади за рішенням суду в порядку визнання майна безхазяйним. Однак у разі пропуску строку власник такої земельної ділянки або його спадкоємець за наявності поважних причин зможуть звернутися до суду для визначення додаткового строку для оформлення права власності на землю. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Аналіз судової практики

Аналіз судової практики свідчить про складність цієї категорії справ як у питаннях доведення фактів, якими обґрунтовані позовні вимоги, так і правильної юридичної кваліфікації наявних правовідносин сторін. Для спадкоємців доведення факту членства спадкодавця у таких підприємствах є недостатнім, оскільки вони мають також довести факт виникнення у спадкодавця права на зазначену частку (пай).

У своїй постанові від 17.03.2020 року по справі № 396/1683/18-ц Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду зазначив, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Так, у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 563/1407/19 Верховний Суд зауважив, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством (КСП) акта на право колективної власності на землю вона:

1. працювала в цьому підприємстві;

2. була його членом;

3. була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до зазначеного списку чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання, а у разі недосягнення згоди - спір вирішується в судовому порядку. У такому випадку особа має право звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

У постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 562/3535/18  Верховний Суд зазначив, що у батька позивачів не було сертифіката на право на земельну частку (пай) у КСП. Оскільки державний акт на право колективної власності на землю КСП отримано вже після смерті батька позивачів, останній не міг бути включеним до списку членів КСП, що додається до зазначеного державного акта, тому відсутні підстави для задоволення позову.

У постанові 05 жовтня 2021 року у справі № 563/623/19-ц Верховний Суд погодився з відмовою у задоволенні позову про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті матері позивача з огляду на відсутність відповідного об’єкту спадкування.

При цьому Верховний Суд зауважив, що матір позивача за життя питання щодо надання їй земельної частки (паю) не порушувала та про наявність такого права не заявляла, а сам факт внесення матері позивача до списку членів «Селянської спілки села Сапожин», який є додатком  до державного акта на право колективної власності на землю, не є беззаперечним свідченням набуття нею такого права, а лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки, що за її життя реалізовано не було.

Проаналізувавши судову практику можна зробити висновок, що довести право спадкоємця на земельну частку (пай) можливо лише за наявності трьох умов:

  1. перебування спадкодавця в членах КСП на час паювання;
  2. включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;
  3. одержання КСП акта на право колективної власності на землю.

Пропозиція щодо можливих варіантів вирішення питання

Таким чином, якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (або безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, спадкоємці мають звернутися до суду з позовною заявою.

Вартість

За подання позовної заяви позивач сплачує судовий збір у розмірі ставок судового збору для позовних заяв майнового характеру (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), а саме: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлений у розмірі 2684 грн.)

Судова практика

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Визнання_права_власності_на_пай,_за_умови_неотримання_спадкодавцем_за_життя_сертифікату_або_помилкового_невключення_до_списку_власників&oldid=44622