Кримінальна відповідальність громадян України, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України

Нормативна база

• Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року
• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Закон України «Про громадянство України»
• Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»

Основні положення

Відповідно до статті 7 Кримінального кодексу України громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені кримінальні правопорушення зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення.

Вищезазначене також зафіксоване в Міжнародниому пакті про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року та Конституції України , які проголошують, що ніхто не може бути двічі засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону. Тобто, якщо громадяни України або особи без громадянства, які постійно в ній проживають, за вчинення в іншій державі діяння, яке в Україні теж визнається кримінальним правопорушенням, зазнали там покарання, вони, у разі їх повернення в Україну, вдруге не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за це же кримінальне правопорушення.

Особливості кваліфікації

Притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, що вчинений за межами України, потребує точного встановлення, що ця особа на момент вчинення діяння, була громадянином України або особою без громадянства, що постійно проживає в Україні.

Громадянином України визнається особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Виключний перелік таких осіб встановлено Законом України «Про громадянство України»

Особи без громадянства, які постійно перебувають в Україні - особи, які не розглядається як громадяни будь-якою державою в силу дії її закону і постійно проживають в Україні на підставі посвідки на постійне проживання, як це передбачено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

ВАЖЛИВО! Діяння визнається кримінальним правопорушенням за українськими законами незалежно від того, чи визнається таке діяння кримінальним правопрушенням у тій країні, де воно було вчинене.

Вирішення питання про кримінальну відповідальність та виконання вироків

Згідно статті 10 Кримінального кодексу України, громадяни України, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

Україна може перейняти кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не ухвалено вирок, щодо громадян України та іноземців, які вчинили злочини за межами України і перебувають на території України, але які не можуть бути видані іноземній державі або у видачі яких відмовлено, якщо діяння, у зв’язку з яким запитується передача кримінального провадження, згідно з цим Кодексом визнається злочином.

Виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається кримінальним правопорушенням або було б кримінальним правопорушенням у разі його вчинення на території України.

Правові наслідки відбутого покарання при вчиненні нового кримінального правопорушення

Так, у статті 9 Кримінального кодексу України зазначено, що вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за кримінальне правопорушення, вчинене за межами України, та знову вчинили кримінальне правопорушення на території України.

Відповідно до частини першої цієї статті рецидив кримінальних правопорушень, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового кримінального правопорушення, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.