Заходи процесуального примусу в цивільному процесі
Нормативна база
Поняття заходів процесуального примусу у цивільному процесі.
Учасники цивільного судочинства зобов'язані сумлінно користуватися належними їм процесуальними правами і виконувати добросовісно процесуальні обов’язки.
Якщо в судовому процесі учасники зловживають процесуальними правами або навмисного невиконують процесуальні обов’язки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу. Правовий примус — це конкретні засоби впливу, які пов’язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених ЦПК випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу в цивільному процесі застосовуються виключно судом шляхом постановлення ухвали. Всі ухвали суду щодо застосування заходів процесуального впливу повинні бути обгрунтовані нормами законодавства.
Види та підстави застосування заходів процесуального примусу у цивільному процесі
Всі види заходів процесуального примусу перераховані в ст. 144 ЦПК
| Назвава заходу | Підстава застосування |
|---|---|
| попередження | застосовується до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень |
| видалення із залу судового засідання | застосовується у разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого |
| тимчасове вилучення доказів для дослідження судом | застосовується у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання |
| привід | застосовується у разі, коли належно викликаний свідок без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки |
| штраф | застосовується за невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України |
Попередження та видалення із зали судового засідання як заходи процесуального примусу
Попередження. Відповідно до ст. 145 ЦПК України, до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.
Видалення із залу судового засідання. У разі повторного вчинення порушення порядку під час судового засідання або невиконання особами розпоряджень головуючого дій, суд оголошує перерву і надає час для його заміни.
Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом як захід процесуального примусу
Відповідно до ст. 146 ЦПК України, у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, за наявності;
- назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;
- підстави проведення його тимчасового вилучення;
- кому доручається вилучення.
Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Привід свідка як захід процесуального примусу
Відповідно до ст. 147 ЦПК України, належно викликаний свідок, який без поважних причин не з’явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.
Ухвала про привід у суд передається для виконання до відповідного органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті 70 ЦПК України, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, особи з інвалідністю I і II груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю.
Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує.
У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Штраф як захід процесуального примусу
Відповідно до ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
- невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
- зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
- неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;
- невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;
- порушення заборон, встановлених частиною дев’ятою статті 203 ЦПК України.
У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків.
Судова практика
Приклади застосування заходів процесуального примусу в судовій практиці
Застосування штрафу:
Ухвала по справі № Справа № 2-1242/10
Ухвала по справі № 22-ц/785/4411/18
Ухвала по справі № 480/70/16-ц
Ухвала по справі 757/32769/15-ц
Застосування тимчасового вилучення доказів для дослідження судом:
Ухвала по справі № 303/1047/19
Ухвала по справі № 211/3896/15-ц
Позиція Верховного суду
| Правова позиція | Рішення суду |
|---|---|
| Ураховуючи те, що заявником подана апеляційна скарга на ухвалу про відмову у застосуванні заходів процесуального примусу, яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду, оскільки відсутня в переліку ухвал, передбачених частиною першою статті 353 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України | Постанова Верховного суду від 25 листопада 2019 року по справі № 753/1338/18 |
| штраф може бути накладено за порушення порядку судового засідання, невиконання розпоряджень головуючого судді, виявлення зневаги до суду, перешкоджання здійснення процесуальних дій тощо. | Постанова Верховного суду від 16 березня 2020 року по справі № 754/300/15-ц |
| Установивши, що учасник процесу систематично вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, та які свідчать про зловживання ним своїми процесуальними права, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права обґрунтовано наклав на підприємство штраф у якості заходу процесуального примусу. | Постанова Верховного суду від 19.06.2019 року по справі № 206/4148/17-ц |
