Право постійного користування земельною ділянкою у діяльності фермерських господарств України

Нормативна база

• Земельний Кодекс України
• Цивільний Кодекс України
• Закон України «Про фермерське господарство»
• Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"

Загальні поняття

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Право постійного користування земельною ділянкою у діяльності фермерських господарств – це безстрокове право особи володіти і користуватися земельною ділянкою державної (комунальної) власності, яка раніше була передана цій особі для цілей створення (ведення) фермерського господарства.

Оформлення право постійного користування земельною ділянкою у діяльності фермерського господарства

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Для реєстрації юридичної особи фермерського господарства засновнику необхідно попередньо оформити право постійного користування земельною ділянкою для створення фермерського господарства. Оформлення права користування земельною ділянкою передує створенню та реєстрації фермерського господарства як юридичної особи. Отже, з моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи відбувається автоматичний перехід право постійного користування земельною ділянкою до фермерського господарства.

Відповідно до порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв’язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім’я засновника, члена такого фермерського господарства

Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися:

• із земельних ділянок, що перебувають у приватній власності фермерського господарства як юридичної особи;
• із земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян — членів іфермерських господарства ;
• із земельних ділянок, що орендуються фермерськими господарствами.

Перехід право постійного користування земельною ділянкою у діяльності фермерського господарства

Згідно Земельним Кодексом України право постійного користування земельною визначено за фізичними особами. Проте право користування, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року (коли почав діяти Земельний кодекс), не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за нею на термін, який потрібен для приведення прав і обов’язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. Згідно зі статями 104 та 108 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі перетворення (зміни організаційно-правової форми) юридичної особи все її майно, права та обов’язки переходять до нової юридичної особи.

Підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

• добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
• вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
• використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
• використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
• систематична несплата земельного податку або орендної плати;
• набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;}