Деградація земель

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Визначення понять

Деградація земель – природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов’язаних із землею природних компонентів. (ст.1 ЗУ «Про охорону земель»).

До деградованих земель відносяться:

  • земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;
  • земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

Основні фактори, що призводять до деградації земель

Природні:

  1. несприятливі метеоумови (тривалі посухи):
  2. засолення ґрунтів;
  3. зниження рівня підземних вод (опускання базису ерозії);
  4. вітрова і воднаерозія.

Антропогенні:

  1. знищення лісів (вирубування дерев, чагарникових);
  2. надмірне навантаження на пасовища (перевипасання худоби);
  3. інтенсивна оранка і засолення ґрунтів;
  4. падіння рівня ґрунтових вод;
  5. випалювання торішньої сухої трави.

Причиною деградації земель нерідко є їх техногенне забруднення. Відповідно до ст.169 Земельного кодексу України, до техногенно забруднених земель відносяться землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей. Забруднення земель внаслідок господарської діяльності людини та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей може мати місце як у разі впливу антропогенних факторів (аварії, техногенні катастрофи тощо), так і у разі виникнення ситуацій, що знаходяться поза контролем людини (повені, землетруси і т. ін. у місцях розміщення шкідливих техногенних факторів).

Запобігання деградації земель

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:

  • проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів
  • підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо
  • дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів
  • своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;
  • забезпечувати використанн яземельних ділянок за цільовим призначенням;
  • забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;
  • уживати заході вщодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цьоговпливу.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. (ч.2.ст. 37 Закону України «Про охорону земель»)

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Консервація деградованих земель

Деградовані землі підлягають консервації (ст.51 ЗУ «Про охорону земель»)

Консервація земель передбачає припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно не ефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

Порядок консервації земель затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2022 № 35. Під час визначення земель, що підлягають консервації, враховуються показники, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами, згідно з Додатком до цього Порядку.

Консервація земель здійснюється незалежно від форми власності земельної ділянки за ініціативою її власника або на підставі відповідного подання територіальних органів Держгеокадастру та/або територіальних органів Держекоінспекції.

Консервація земель приватної власності здійснюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована земельна ділянка, на підставі договору про консервацію земель.

Договір про консервацію земель приватної власності укладається між власником земельної ділянки та відповідною сільською, селищною, міською радою у письмовій формі і містить такі відомості про земельну ділянку:

  • кадастровий номер (за наявності);
  • місцерозташування та розмір;
  • вид і спосіб консервації земель;
  • вартість і строк консервації земель.

Консервація земель державної та комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

На час здійснення консервації земель зміна цільового призначення земельної ділянки та її господарське використання, крім передбаченого проектом консервації земель, забороняється.

Передача у власність і користування земель державної та комунальної власності, щодо яких прийнято рішення про їх консервацію, для цілей, не пов’язаних із такою консервацією, забороняється.

Важливо, що відповідно до статті 283.1.2. Податкового кодексу України, землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння, оподаткуванню не підлягають. Тобто, земельний податок на період консервації такої землі не сплачується.

Відповідальність

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства.

В законодавстві немає окремої норми, що передбачає відповідальності за деградацію земель, адже деградація земель може бути спричинена різними чинниками.  Тому Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачені окремі склади адміністративних правопорушень у сфері земельного законодавства, серед яких і чинники деградації земель:

  • псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами (стаття 52);
  • використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень (стаття 53). Примітка. Положення цієї статті не застосовуються у разі заростання чагарниками і дрібноліссям деградованих та малопродуктивних земель, що потребують консервації та призначені для заліснення;
  • зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою, або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається) (стаття 53-3);
  • незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (стаття 53-4);
  • не проведення рекультивації порушених земель (стаття 54);
  • невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, або створення перешкод у їхній діяльності (частина перша статті 188-56 КУпАП);
  • не допущення посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, до здійснення заходів державного контролю (частина друга статті 188-56 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель розглядаються державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель на підставі Інструкції, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 6 від 19 січня 2017р.

При накладенні стягнення враховуються:

  1. характер вчиненого правопорушення
  2. особа правопорушника та ступінь його вини
  3. обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, державний інспектор виносить одну із постанов:

  1. про накладення адміністративного стягнення (додаток 3 до Інструкції);
  2. про закриття справи (додаток 4 до Інструкції).

Якщо при розгляді справи державний інспектор дійде висновку щодо наявності у порушенні ознак кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування (стаття 253 КУпАП). У такому випадку виноситься постанова про закриття справи, яка надсилається до вказаних органів разом з матеріалами справи. Постанова по справі про адміністративне правопорушення, винесена державним інспектором, може бути оскаржена в судовому порядку прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до суду протягом 10-тиднів з дня винесення постанови.

Кримінальна відповідальність передбачена розділом VIII Кримінального кодексу України і містить покарання за наступні правопорушення:

  • забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля (стаття 239);
  • незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля (стаття 239-1);
  • незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах (стаття 239-2);
  • порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі (стаття 240);
  • порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення (стаття 240);
  • незаконне видобування бурштину, а так само збут, придбання, зберігання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами (стаття 240-1)
  • безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту (стаття 254);
  • умисне ухилення від обов’язкової рекультивації земель, порушених внаслідок дослідно-промислової розробки родовищ бурштину чи видобування бурштину на підставі спеціального дозволу на користування надрами, що заподіяло істотну шкоду (стаття 254).

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Деградація_земель&oldid=42887