Компенсація працівнику за роботу у святкові чи неробочі дні

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану"(далі - Закон) в Україні введено режим воєнного стану!

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" відповідно частина шоста статті 6 Закону у період дії воєнного стану НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ норми: · статті 53 Кодексу законів про працю України (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів),

· частини першої статті 65 Кодексу законів про працю України;

· частин третьої - п’ятої статті 67 Кодексу законів про працю України;

· статей 71, 73, 78-1 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України;

· частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".

Святкові та неробочі дні[ред. | ред. код]

Статтею 73 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) встановлено такі святкові дні:

· 1 січня - Новий рік

· 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове

· 8 березня - Міжнародний жіночий день

· 1 травня - День праці

· 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)

· 28 червня - День Конституції України

· 28 липня - День Української Державності

· 24 серпня - День незалежності України

· 14 жовтня - День захисника України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

· один день (неділя) - Пасха (Великдень)

· один день (неділя) - Трійця.

Робота в святкові та неробочі дні[ред. | ред. код]

Відповідно до ст. 73 КЗпП України робота у святкові (неробочі) дні допускається:

· на безперервно діючих підприємствах, де припинення роботи неможливе через виробничо-технічні умови;

· у зв’язку з необхідністю обслуговування населення;

· у випадках, передбачених ст. 71 КЗпП України.

Кого не можна залучати до роботи у святкові та неробочі дні[ред. | ред. код]

До роботи у святкові та неробочі дні не залучаються:

· вагітні жінки (ст. 176 КЗпП України);

· жінки, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП України)

· батьки, які виховують дітей без матері, у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі (ст. 1861 КЗпП України);

· опікуни (піклувальники) (ст. 1861КЗпП України);

· прийомні батьки (ст. 1861КЗпП України);

· працівники, молодші 18 років (ст. 192 КЗпП України).

Оформлення залучення до роботи в неробочий час[ред. | ред. код]

Залучення працівників до роботи у вихідні, а також святкові (неробочі) дні провадиться за письмовим наказом керівника. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати:

― фактичну підставу, передбачену частиною 2 статті 71 КзпП України, наявність якої, зазвичай, має бути викладена у доповідній записці відповідної посадової особи ;

― дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;

― згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;

― згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника. У наказі про залучення до роботи у святковий/неробочий день слід зазначати підставу залучення працівників до роботи, прізвище, ім’я, по батькові та посаду працівника, який працюватиме у цей день, а також спосіб компенсації за цю роботу.

ВАЖЛИВО! У разі якщо роботу працівника у святковий (неробочий) день визначено графіком змінності, окремого наказу щодо його залучення до роботи в цей день не потрібно.

Компенсація за роботу у святові чи неробочі дні[ред. | ред. код]

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:

· у грошовій формі у подвійному розмірі;

· наданням іншого дня відпочинку.

Оплата праці[ред. | ред. код]

Робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73 КЗпП України) оплачується в подвійному розмірі (ст. 107 КЗпП України):

· відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

· працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

· працівникам, які одержують місячний оклад:

- у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу;

- у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. Крім того, подвійний розмір оплати застосовується тільки на часові (денні) ставки або відрядні розцінки, а на інші виплати (різні доплати, надбавки, премії тощо) – ні.

Надання іншого дня відпочинку[ред. | ред. код]

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, крім подвійної оплати, йому також може бути наданий інший день відпочинку, що не оплачується та є вихідним днем (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2009 року № 853/13/84-09).

Інший день відпочинку, або відгул, надається по можливості через найкоротший проміжок часу після роботи у святковий/неробочий день, однак це не позбавляє права сторін домовитися про надання його в інші терміни, зокрема приєднувати до наступної відпустки.

Форма та спосіб надання іншого дня відпочинку зазвичай визначається наказом про роботу у святковий/неробочий день. У разі, коли це не визначено наказом, працівник не має права самовільно встановити собі інший день відпочинку, оскільки в такому випадку роботодавець вправі звільнити його за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КзпП України.

Варто зазначити, що вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується.

Законодавство передбачає лише можливість (а не обов’язок роботодавця) надання працівникові, який працював у святковий чи неробочий день, іншого дня відпочинку. Крім того, навіть якщо роботодавець і не заперечуватиме проти надання працівникові іншого дня відпочинку, з ним ще необхідно узгодити, в який саме день працівник може ним скористатись.

ЗАБОРОНЕНО: самовільне (тобто без погодження з роботодавцем) використання працівником відгулу, оскільки це може бути визнано прогулом й надати роботодавцеві право на звільнення такого працівника (п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» ).

Водночас, на відміну від роботи у вихідний день, надання працівникові іншого дня відпочинку за роботу у святковий чи неробочий день при перевищенні місячної норми робочого часу не позбавляє працівника права на отримання подвійної оплати праці за цей день. Інший же день відпочинку, який надається працівникові за його бажанням за роботу у святковий чи неробочий день, вважається звичайним вихідним днем і оплачуватися не повинен. Заміна підвищеної оплати за роботу у святкові та неробочі дні наданням іншого дня відпочинку законодавством не передбачена (на цьому, зокрема, наголошено й у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2009 року № 853/13/84-09).

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Компенсація_працівнику_за_роботу_у_святкові_чи_неробочі_дні&oldid=42832