Порядок звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Загальний порядок звернення суду України із судовим дорученням до судів або установ інших держав

При розгляді цивільної справи в суді України може виникнути необхідність зробити ті або інші дії за її межами, на території іноземної держави. Оскільки судова влада поширюється тільки на територію своєї держави, виникає необхідність надання їй правової допомоги в здійсненні таких дій, а також і допомоги сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі.У цьому випадку необхідно звернутися з дорученням про виконання певної процесуальної дії до іноземного суду. Так, відповідно до ст. 498 ЦПК України, у випадку, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Питання судових доручень регулюються статтями 1-16 Гаазької конвенції з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р., Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових до кументів у цивільних або торговельних справах від 15 листопада 1965 р., Конвенцією про збір за кордоном доказів по цивільних та торговельних справах від 18 березня 1970 р., статтями 4-19 Мінської конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 г., а також консульськими конвенціями.

Процедура звернення

При зверненні суду однієї держави до суду іншої держави засто­совуються чотири історично сформовані процедури:

  • безпосереднє звернення суду однієї держави до суду іншої держави;
  • звернення суду до міністерства закордонних справ своєї держави, що через посольство або консульство звертається до міністерства закордонних справ відповідної держави з нотою. Після цього дане міністерство направляє доручення суду своєї держави;
  • виконання доручень в одній державі спеціально уповноваженою особою, призначеною судом іншої держави;
  • виконання доручень шляхом передачі їх центральним органам юстиції

Зміст і форма судового доручення

Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам , що предбачені в ст. 499 ЦПК України.
Так, у судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:

  • назва суду, що розглядає справу;
  • за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
  • найменування справи, що розглядається;
  • прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
  • процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
  • чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
  • інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.

Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
Судове доручення повинне бути забезпечене апостилем — спе­ціальним посвідчувальним штампом. Забезпечення апостиля ком­петентним органом держави, в якому документ був зроблений, засвідчує дійсність підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, і в належному випадку — дійсність печатки або штампа, якими скріплений цей документ. За відсутності угоди, що передбачає інший порядок, судове доручення складається або мовою держави, яка здійснює запит, або мовою, про яку досягнута домовленість між двома зацікавленими державами, або до нього повинен бути доданий переклад на одну із зазначених мов, засвідчений дипломатичним або консульським представником держави, яка здійснює запит, або присяжним перекладачем такої держави (ст. 10 Гаазької конвенції з питань цивільного процесу 1954 р.).
У разі потреби в одному дорученні можна поєднувати декілька прохань, наприклад, про вручення документів, про виконання процесуальних дій чи надання іншої правової допомоги, якщо це стосується однієї і тієї самої особи.
Зверніть увагу!, що цивільна справа призначається до розгляду українським судом з урахуванням розумних строків пересилання документів та виконання направленого доручення за кордоном. Відповідно до міжнародної практики, яка склалася, документи повинні надсилатися компетентним органам іноземних держав не менше, як за 6 місяців до дня розгляду справи. У разі можливості судом призначається через 1 місяць резервна дата розгляду справи.

Пов'язані статті

Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Порядок_звернення_суду_України_із_судовим_дорученням_про_надання_правової_допомоги_до_іноземного_суду&oldid=42663