Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність

Нормативна база

Конституція України

Кодекс законів про працю України

Постанова Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58

Порядок виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5

Порядок заповнення трудової книжки

Перша трудова книжка з’явилася у Франції в середині XVIII сторіччя. Уже тоді від працівника при прийнятті на роботу вимагалося пред’явлення документа від попереднього наймача. Такий порядок було запроваджено з метою боротьби із бродяжництвом. І хоча нині вже XXI сторіччя з його масштабним розвитком IT-технологій, у нашій країні паперові трудові книжки наразі не вдалося перевести в електронну форму.

Трудова книжка, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

У статті 24 КЗпП зазначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки, така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Слід зазначити, що днем прийняття на роботу є день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу. Якщо цей день не вказаний в наказі, то днем початку роботи є день видання наказу. Якщо і наказ не був виданий, таким днем вважається день фактичного допуску до роботи.

Трудові книжки заповнюють одночасно українською та російською мовами. Для цього у формі трудової книжки передбачено відповідні розділи (пункт 2.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою.

До трудової книжки вносяться:

• відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
• відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
• відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
• відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди.
  

Звертаємо увагу на те, що стягнення до трудової книжки не заносяться.

Трудові книжки старого зразка дійсні і обміну не підлягають.