Охорона земель при спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закон України «Про охорону земель»
• Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"
• Закон України «Про державний земельний кадастр"
• Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000

Загальні поняття

Охорона земель – це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Основним завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Принципи державної політики у сфері охорони земель

В статті 3 Закону України «Про охорону земель» визначено принципи державної політики у сфері охорони земель, основними з яких є:

• забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;
• пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
• відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;
• нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;
• поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;
• публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

Територіальний розвиток житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, а також спорудження об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюються з урахуванням вимог раціонального використання земель.

Розміщення і будівництво об'єктів здійснюються після виникнення права власності чи користування, у тому числі на умовах оренди, земельною ділянкою, у порядку, передбаченому законом та  відповідно до проектів цих об'єктів встановлених у затвердженій містобудівній документації, документації із землеустрою, схем планування територій переважно на землях несільськогосподарського призначення.

Заходи з охорони земель при здійсненні містобудівної діяльності

При здійсненні містобудівної діяльності передбачаються заходи щодо:

• максимального збереження площі земельних ділянок з ґрунтовим і рослинним покривом;
• зняття та складування у визначених місцях родючого шару ґрунту з наступним використанням його для поліпшення малопродуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон;
• недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок;
• дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів.

Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 визначає термін інженерні споруди — це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо.

Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта.

Залежно від геометричної форми в плані інженерні споруди бувають лінійні і площинні.

До лінійних споруд належать дороги, лінії електропередач, трубопроводи, канали, лінії зв'язку.

До площинних належать вузли гідротехнічних споруд, комплекси промислових споруд і населених місць, аеропорти та ін.

Інженерні споруди, які будуються, повинні відповідати призначенню, забезпечувати проєктні умови експлуатації, бути довговічними, відповідати сучасним естетичним і архітектурним вимогам, споруджуватись у встановлені терміни при мінімумі затрат праці та матеріальних ресурсів.

Створення різного роду інженерних споруд проходить три етапи:

• дослідження;
• проєктування;
• будівництво.

Успішне проєктування можливе лише на основі повноцінних матеріалів, зібраних у процесі спеціальних інженерних вишукувальних робіт: інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних, гідрологічних та ін.

Кінцевим документом проєктування є технічний проєкт, який являє собою комплекс документів, що містять техніко-економічні обґрунтування, розрахунки, кресленики, пояснювальні записки, необхідні при будівництві або реконструкції підприємства, будівлі чи споруди.

Проєктування проводиться поступово у напрямку досягнення остаточного рішення. Воно ведеться по етапах, які називають стадіями проєктування.

Існує три стадії:

• проєктне завдання,
• технічний проєкт,
• робоче проєктування.

На кожній стадії послідовно поглиблюються і уточнюються елементи проєкту, що в кінцевому підсумку, сприяє оптимізації всіх стадій проєктування і отримання єдиного цілісного проєкту.