Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Порядок вчинення виконавчого напису

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме п. 3.4. Розділу 2, Глави 16, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов’язання боржником у визначений договором строк.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (орієнтовний зразок).

Порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису нотаріусом див. у "Вчинення нотаріусами виконавчих написів".

Місце вчинення виконавчого напису

Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Порядок стягнення за виконавчим написом

Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (статті 91 Закону України "Про нотаріат").

Зміст виконавчого напису

У статті 89 Закону України "Про нотаріат" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

У виконавчому написі повинні зазначатися:

  1. дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
  2. найменування та адреса стягувача;
  3. найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
  4. строк, за який провадиться стягнення;
  5. суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
  6. розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
  7. номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
  8. дата набрання юридичної сили;
  9. строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
  10. інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Підсудність

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 Цивільного-процесуального кодексу України). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 Цивільного-процесуального кодексу України, згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також за місцем його виконання.

З порядком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі".

Файл:Зразок позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.docx

Судова практика

  • Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц (виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачем вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис).
  • Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18 (банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір).
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2020 року по справі № 263/14171/19 - щодо можливості пред'явлення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за правилами альтернативної підсудності (виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», що місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. За наведених обставин доводи касаційної скарги, що місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення не є тотожними поняттями, тому належною підсудністю позову особи є суд за місцем виконання виконавчого напису у відповідному виконавчому окрузі, у якому відкрито виконавче провадження, Верховний Суд визнає помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини дванадцятої статті 28 ЦПК України).
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 755/5684/18 - щодо підсудності спорів за позовами про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на об'єкт нерухомості) таким, що не підлягає виконанню (за правилами, визначеними процесуальним законом, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на об'єкт нерухомості) таким, що не підлягає виконанню, підлягають розгляду із урахуванням правил виключної підсудності, визначеної статтею 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням такого нерухомого майна).
Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Визнання_виконавчого_напису_нотаріуса_таким,_що_не_підлягає_виконанню&oldid=38235