Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю

Нормативна база

Конституція України;
Земельний кодекс України;
Цивільний кодекс України;
Закон України «Про оренду землі».

Загальна інформація

Земля в Україні є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, так зазначено в Конституції.
Держава гарантує право власності на землю. Набувати та реалізовувати відповідне право на землю можуть як громадянами, так і юридичні особи, однак лише виключно на підставі і у спосіб визначений Законодавством.
Земельний кодекс України, як фундаментальний нормативно-правовий акт містить визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання.

Хто може набути право власності та користування земельною ділянкою?

Набути право власності та користування земельною ділянкою можуть:

• громадяни - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
• сільськогосподарські підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
• сільськогосподарські науково-дослідні установи та навчальні заклади, сільські професійно-технічні училища та загальноосвітні школи - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
• несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організаці і об'єднання громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
• оптові ринки сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
  

Відповідно ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок.

Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, то протягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити (ч. 4 ст. 81, ст. 145 ЗК).
Також, частиною другою статті 82 ЗК України встановлено обмеження у набутті у власність земельних ділянок іноземними юридичними особами.

Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю

Відповідно до статті 37 Земельного кодексу України зазначено, що приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.
Що стосується поняття «підсобне господарство» то законодавством не встановлено чіткого визначення, однак при цьому мається на увазі напрямок господарської діяльності підприємства або окремих громадян.
Поділ «підприємств, установ та організацій» на сільськогосподарські та несільськогосподарські, на законодавчому рівні не закріплено.
Використовувати земельні ділянки для ведення сільського господарства «несільськогосподарськими» підприємствами можуть однаково здійснюватися і «сільськогосподарськими» підприємствами, головне, щоб це не суперечило статутним документам та положенням.

Порядок набуття у власність або оренду землі несільськогосподарськами підприємствами, установами та організаціями

Юридичні особи набувають права власності й права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Земельний кодекс встановив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди i його державної реєстрації. При цьому приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

• придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
• внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу (підставою для внесення земельної ділянки до статутного фонду юридичної особі є рішення власника цієї земельної ділянки.);
• прийняття спадщини;
• виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

В окремих випадках, для вирощування сільськогосподарської продукції, певна частина якої може використовуватись для задоволення внутрішніх сировинних потреб чи для реалізації/передачі працівникам несільськогосподарських підприємств, установ та організацій надання земельних ділянок несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям для ведення підсобного господарства можливе надання на умовах оренди, але потрібно враховувати чи мають право дані заклади займатися вирощуванням сільськогосподарської продукції.