Землі запасу
Нормативна база
- Земельний кодекс України
- Закону України «Про землеустрій»
- Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель"
- Як треба розуміти визначення "землі запасу"? Які землі можуть перебувати у запасі? Враховуючи вимоги чинного законодавства, чи можна отримати земельну ділянку із земель запасу у постійне користування та який порядок справляння земельного податку при цьому?
Склад земель запасу
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельний кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
- землі сільськогосподарського призначення;
- землі житлової та громадської забудови;
- землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
- землі оздоровчого призначення;
- землі рекреаційного призначення;
- землі історико-культурного призначення;
- землі лісогосподарського призначення;
- землі водного фонду;
- землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі (ч.2 ст. 19 ЗК України)
Землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до ст. 140 і 141 Земельного кодексу України.
Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. Землі запасу, не є окремою категорією земель і можуть бути будь-якого цільового призначення. На землі запасу розповсюджуються вимоги щодо цільового призначення земель конкретної категорії, в межах якої вони перебувають.
Використання земель запасу
Земельні ділянки із земель запасу можуть бути передані у власність або постійне користування громадянам, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям. Однак слід мати на увазі, що згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Всі неприватизовані землі, які знаходяться в межах населеного пункту, є комунальною власністю. Всі неприватизовані землі, які знаходяться за межами населених пунктів є державною власністю.
У випадку ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.
