Нотаріальне посвідчення правочинів

Нормативна база

• Цивільний кодекс України;
• Сімейний кодекс України;
• Земельний кодекс України;
• Закон України «Про нотаріат»;
• Закон України «Про іпотеку»;
• Закон України «Про аграрні розписки»;
• Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Поняття правочинів

Правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин - це правомірна дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна у власність шляхом купівлі-продажу; здача майна в оренду, надання послуг тощо).

Види правочинів

1. одностороні;
2. дво- чи багатосторонні.

Односторонніми є

• Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту).
  
• Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
  
• Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
  
  

Дво- чи багатосторонніми

• Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
  

Правочин посвідчується нотаріусом , якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Коли нотаріус з'ясує дійсні наміри сторін і виявить суттєві моменти правочину, він зобов'язаний перевірити, чи відповідає зміст цього правочину вимогам закону.

Вимоги до документів, в яких викладається правочин

Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат» під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії

Стаття 43 ЗУ « Про нотаріат» визначає, що встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

У статті 47 Закону України «Про нотаріат» встановлюються чіткі та однозначні вимоги до документів, в яких викладається правочин:

• документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.
  
• тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко.
  
• дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження.
  
• прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами - із зазначенням дати їх народження.
  
• для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи.
• мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
  

Правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом

• договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна (ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України);
  
• іпотечні договори, договори про заставу засобів, космічних об'єктів (ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 13 Закону України «Про заставу», ст. 577 ЦК України);
  
• договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (ст. 88, 128, 132,142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»);
  
• договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);
  
• договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793 ЦК України);
  
• договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (ст. 799, 828 ЦК України);
  
• договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК України);
  
• договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК України);
  
• договори про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК України); заповіти (ст.ст. 1247, 1249 ЦК України);
  
• довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в порядку передоручення (ст. 245 ЦК України);
  
• інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена обов'язкова нотаріальна форма.
  

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договори доручення тощо).

Місце вчинення нотаріальної дії

1. Нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 Закону України „Про нотаріат” (далі - Закон) та іншими актами законодавства України.

2. Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу (Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»).

3. Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

4. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законодавством.

5. Приватний нотаріус має право мати лише одне приміщення для розміщення робочого місця (контори), яке повинно знаходитись у межах нотаріального округу, в якому здійснюється нотаріальна діяльність.

Плата за нотаріальне посвідчення правочину

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством (ст. 19 Закону України «Про нотаріат»).

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою.(ст. 31 Закону України «Про нотаріат»)

Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається.

Строки вчинення нотаріальних дій з посвідчення правочинів

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Водночас нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб також інші документи, які вбачаються необхідними для вчинення нотаріальної дії. На час витребування додаткових відомостей, а також з метою надсилання документів на експертизу, або якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії, вчинення нотаріальної дії може бути відкладено, але не більше, ніж на один місяць.

Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. (ст. 46 Закону України "Про нотаріат").

За умови здійснення оплати нотаріальної дії, сплати інших загальнообов'язкових платежів нотаріальна дія повинна бути вчинена в день подачі всіх документів. Отже, за наявності всіх підстав для вчинення нотаріальної дії нотаріус не має права відкладати чи зупинити її вчинення.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. 

Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

Підстави для відмови

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1. вчинення такої дії суперечить законодавству України;
   
2. не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
   
3. дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
   
4. є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
   
5. з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
   
6. правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
   
7. особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
   
8. особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
   
9. в інших випадках, передбачених законом.
   

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження.

Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Порядок оскарження

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

У статті 50 Закону України "Про нотаріат" йдеться про оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії та нотаріального акта. Оскарження відбувається в порядку позовного провадження. У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред'явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Оскарження нотаріальної дії може мати місце у випадку, якщо особа вважає її вчинення неправомірним або таким, що не відбулося. У такому разі предметом спору буде правомірність вчинення нотаріальної дії, питання про визнання її недійсною або невчиненою. Слід зазначити, що правомірність вчинення нотаріальної дії існує доти, доки інше не доведено в судовому порядку.

Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов'язково обґрунтовуватися причини такої відмови (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Окремо слід звернути увагу на питання оскарження нотаріального акта. Поняття нотаріального акта є значно ширшим за поняття "нотаріальна дія" і являє собою будь-яку дію, що є складовою частиною нотаріальної діяльності, і вчиняється нотаріусом у межах виконання власних повноважень (див. коментар до ст. 34 Закону України "Про нотаріат"). Наприклад, до нотаріальних актів слід відносити надіслання запитів у рамках спадкової справи тощо. Таким чином, винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії також є нотаріальним актом. Поряд із цим винесення такої постанови не передбачено стосовно нотаріального акта. При цьому законом не забороняється оскарження будь-яких нотаріальних актів з метою заборони нотаріусу вчиняти певні процесуальні дії або навпаки - зобов'язання його до вчинення необхідних дій. З огляду на це виглядає необґрунтованою думка, що певні нотаріальні акти взагалі не оскаржуються, оскільки мають проміжний характер та безпосереднім чином не впливають на права та обов'язки учасників нотаріального процесу.

Положення закону про можливість оскарження нотаріального акта є важливим з точки зору захисту прав та інтересів особи, інтересів якої стосується вказаний акт. Зокрема, це надає право оскаржити не тільки нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, але й окрему конкретну дію нотаріуса, яка не відповідає чинному законодавству. Наприклад, у разі заведення спадкової справи нотаріусом у порушення вимог щодо належного місця її заведення (див. коментар до ст. 67 до Закону України "Про нотаріат"), що само по собі не є вчиненням нотаріальної дії, заінтересований спадкоємець має право оскаржити цей нотаріальний акт у судовому порядку і визнати його недійсним як такий, що вчинено з порушеннями.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Тобто закон визначає досить широке коло осіб, які правомочні оскаржувати нотаріальні дії, відмови в їх вчиненні та нотаріальні акти. Так, якщо відмова у вчиненні нотаріальної дії можлива лише відносно особи, яка звернулася за її вчиненням (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат"), то право на оскарження такої відмови має не тільки ця особа, але й інші, чиїх прав та інтересів стосується даний нотаріальний акт або нотаріальна дія (наприклад, спадкоємці померлого).

В юридичній літературі вказується на те, що предметом судової діяльності по даній категорії справ є перевірка законності та обґрунтованості дії нотаріальних органів, інших органів або посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії або які відмовили в їх вчиненні. При оскарженні в суд відмови у вчиненні нотаріальної дії предмет доведення повинен визначатися з урахуванням підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій, передбачених ст. 49 Закону України "Про нотаріат". Оскільки від встановлення або невстановлення перелічених обставин залежить висновок про законність та обґрунтованість відмови у вчиненні нотаріальної дії, факти, які підтверджують або спростовують їх наявність чи відсутність, увійдуть до предмета доведення по даній справі.

Важливо також зазначити, що оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе лише у разі винесення нотаріусом постанови про відмову в її вчиненні (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Питання оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні детально розглянуті в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №2 від 07.02.2014 "Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" та Листі Вищого спеціалізованного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні".