Оренда земельної ділянки комунальної власності

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Податковий кодекс України
• Закону України "Про оренду землі"
• Закону України "Про землеустрій"

• Закон України від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів"

Загальні положення

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

• Оренда державної та комунальної землі є найбільш розповсюдженим речовим правом на неприватну землю.
• Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
• Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
• Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи
• Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Варіанти оренди неприватної землі в Україні.

В Україні є два варіанти передачі в оренду неприватних земель:

1. за результатами проведення земельних торгів;
2. за рішенням відповідного органу розпорядження землею (ст. 124 Земельного кодексу України).

Перший варіант.

• Щоб отримати землю в оренду, варто моніторити оголошення на веб-сайті Держгеокадастру (http://torgy.land.gov.ua/auction) на предмет уже запланованих земельних аукціонів.

Процедура набуття права оренди на земельних торгах виглядає так:

• Крок 1. Зареєструватись на електронному майданчику.
  Крок 2. Обрати необхідні торги та подати заяву на участь
• Крок 3. Сплатити реєстраційний та гарантійний внески на рахунок виконавця земельних торгів
• Крок 4. Підготувати пакет підтверджуючих документів Для участі у торгах необхідно підготувати пакет підтверджуючих документів, передбачених ст.137 Земельного кодексу та п. 8 Постанови КМУ №688. Для підписання документів необхідно мати ЕЦП та сканер, адже документи мають бути в електронному вигляді та за підписом ЕЦП потенційного учасника. У разі, якщо пакет документі буде неповним, виконавець відхилить учасника та не зареєструє аукціонний білет. Тому важливо одразу підготувати повний пакет документів у відповідності до законодавства.
• Крок. 5 Направити електронний пакет документів на перевірку виконавцю.Документи надсилають на електронну пошту виконавця земельних торгів, які він перевіряє протягом одного дня. Важливо, що заява на участь в аукціоні (документи учасника) мають бути надіслані щонайменше за 3 дні до аукціону. У разі, якщо документи відповідають законодавству, виконавець реєструє аукціонний квиток та його номер. Якщо ні – виконавець відмовляє в допуску до участі в аукціоні.
• Крок 6. Отримати номер аукціонного білету від виконавця.Отримання номеру аукціонного квитка є підтвердженням набуття статусу учасника та фактично зеленим світлом для участі в електронному аукціоні.
• Крок 7. Прийняти участь в аукціоні.
• Крок 8. Підписати електронний протокол .У разі виграшу - підписати електронний протокол за допомогою ЕЦП до 18:00 дня аукціону. Протокол підписується одразу ж в день аукціону, адже у процедурі приватизації, наприклад, протокол підписується протягом 6 робочих днів, а в земельних торгах усе відбувається день в день. що зручно та оперативно для учасника та без додаткової бюрократії. До того ж підписують за допомогою найзручнішого механізму – накладення ЕЦП.
• Крок 9. Підписати договір в електронному та в паперовому вигляді. Проект договору обов'язково публікують в умовах оголошення і учасник ще на етапі підготовки документів знає, на яких умовах буде укладена угода. Підписують договір аналогічно як і протокол - ЕПЦ, але з тією особливістю, що додатково необхідно підписати й в паперовому вигляді, для подальшої реєстрації угоди.

Перевагою набуття права оренди на земельних торгах є оперативність, адже орендар не зобов’язаний:отримувати рішення органу розпорядження земельною ділянкою про дозвіл на розробку документації із землеустрою;розробляти таку документацію та погоджувати її; реєструвати земельну ділянку в ДЗК; отримувати рішення органу розпорядження земельною ділянкою про передачу земельної ділянки в оренду. Усі необхідні процедури щодо формування земельної ділянки та її державної реєстрації виконує організатор торгів до їх проведення. Договір оренди земельної ділянки укладають за їх результатами безпосередньо в день проведення торгів.

Другий варіант
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Алгоритм дій:

• Перевірити, чи вільна земля можна на сайті «Публічна кадастрова карта України».
• Потрібно подати заяву до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власності. У ньому повинні бути вказані приблизний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.
• Після отримання дозволу, необхідно замовити розроблення проекту землеустрою.Проект землеустрою розробляють землевпорядні організації. А безпосереднім виконавцем може бути лише особа, що має сертифікат інженера-землевпорядника, яка і визначить точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати, встановить межові знаки та складе кадастровий план земельної ділянки, проект землеустрою. Укладіть із землевпорядною організацією договір, у якому чітко визначте вартість робіт та строки виконання. Зверніть увагу на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт.
• Далі з проектом відведення землі слід звернутися до територіального органу Держгеокадастру України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.
• З випискою і екземпляром проекту землеустрою необхідно повернутися до розпорядника землею – місцевої рада або адміністрації. Вони затвердять проект і зареєструють в Міністерстві юстиції право власності. Після цього відповідний орган місцевого самоврядування чи місцевий орган виконавчої влади приймає рішення про передачу у власність землі із зазначенням площі та її розміщення. Після отримання рішення органів місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або наказу органів державної виконавчої влади (територіального органу Держгеокадастру України) о необхідно звернутися до місцевих органів Державної реєстраційної служби або до державного кадастрового реєстратора управління земельних ресурсів із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Подана заява протягом 14 днів розглядається Державним реєстратором, за результатом чого в разі, якщо подані документи складені вірно, буде видано Свідоцтво про право власності на земельну ділянку та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у разі, коли заява подано за Вашим бажанням державним кадастровим реєстратором, зазначені документи Ви отримуєте у нього). Лише з цього часу Ваше право власності на земельну ділянку зареєстровано державою і Ви стаєте повноцінним власником земельної ділянки.

Істотні умови договору оренди землі

Порушення вимог законодавства, або відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених законом, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, та визнання його недійсним. Істотними умовами договору оренди землі є:

• об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
• строк дії договору оренди;
• орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
• умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
• умови збереження стану об’єкта оренди;
• умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
• умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
• існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки;
• визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини;
• відповідальність сторін.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не встановлено умовами договору.

Відповідно до п.11. Типового договору оренди землі орендна плата вноситься у такі строки:

1) за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів:

- за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди;

- починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України;

2) за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та/або комунальної власності, набуті в оренду без проведення земельних торгів:

- за перший рік - у п’ятиденний строк після підписання договору оренди;

- починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України;

• Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
• Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
• Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
• Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

• не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;
• не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Норми ст. 288 Податкового кодексу України встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відсотках до нормативної грошової оцінки. При цьому якщо сума річного платежу за договором оренди землі є меншою, ніж сума платежу, визначена п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, то річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету, не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.