Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

Нормативна база

• Конституція України
• Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року
• Кодекс законів про працю України
• Закону України «Про міжнародне приватне право»
• Закон України «Про зайнятість населення»
• Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»
• Правила про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджені постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 25 грудня 1974 року № 365

Опис суттєвих аспектiв, що впливають на один iз варiантiв вирiшення проблеми

Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, зокрема, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни України у період тимчасового перебування за кордоном мають право займатися трудовою діяльністю, якщо вона не суперечить чинному законодавству України та держави перебування.

Статтею 8 КЗпП України визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян регулюються законодавством держави, у якій здійснюється працевлаштування працівника, а також міжнародними договорами України.

Крім того, ст. 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає два випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України:

1 - якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

2 - якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

Але у більшості випадків наші громадяни працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою нашої держави, але тільки в межах законодавства країни перебування.

На сьогодні Україною укладено договори про взаємне працевлаштування та соціальний захист громадян з Республікою Білорусь, Республікою Вірменія, Соціалістичною Республікою В’єтнам, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Республікою Польща, Російською Федерацією та Словацькою Республікою. У 2003 році ратифіковано Угоду між Україною та Португальською Республікою про тимчасову міграцію громадян України для роботи в Португальській Республіці, а у 2004 — Угоду між Україною та Великою Соціалістичною Народною Арабською Джамагирією про співпрацю у сфері праці та працевлаштування.

Мета таких угод — забезпечення статусу українських громадян, працюючих на законних підставах на території держави-члена, не допускати ніякої дискримінації з підстав громадянства в умовах праці, винагороди за працю або звільнення з роботи порівняно з їх власними громадянами.

Перед тим, як розпочати свій шлях заробітчанина, потрібно враховувати всі ризики й оцінити свої сили. Роботу за кордоном потрібно шукати легально, тільки офіційне працевлаштування дозволить вам почуватися в безпеці, не переживаючи проблеми з законом чи порушення прав робітників, також ви отримаєте соціальний захист і право на пенсію в майбутньому.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:

• самостійно;
• за участі посередників (ліцензованих агенцій);
• через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

Самостійний пошук роботи за кордоном

Якщо здобувач вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. По приїзду здобувач, знову ж таки, самостійно підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників, складіть резюме та розмістіть його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи. У кожній країні є свої сайти з працевлаштування, там ви можете залишати свої резюме і знаходити відкриті вакансії.

Та, перш ніж їхати за кордон, ознайомтесь з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що внутрішнє законодавство іноземних держав, перш за все, захищає власний ринок праці. Тому необхідно розуміти, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

Перелiк та зразки необхiдних документів

Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:

• закордонний паспорт;
• медична страховка;
• запрошення на роботу;
• робоча віза.

Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої ви вирішили поїхати.

Закордонний (біометричний) паспорт

Для оформлення закордонного паспорта потрібно мати внутрішній паспорт громадянина України та ідентифікаційний код. Чоловікам необхідно взяти довідку з військкомату (якщо людина не служила) або військовий квиток та його ксерокопію. У рідкісних випадках можуть попросити довідку про несудимість.

Куди звертатися?

Для оформлення паспорта для виїзду за кордон, в тому числі і біометричного, громадяни України повинні звернутися в будь-який підрозділ міграційної служби, незалежно від місця проживання громадянина.

Також можна подати документи в центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), сервісний центр "Паспортний сервіс" або у Державне Підприємство "Документ".

Яка вартість?

З 1 січня 2021 нова вартість оформлення закордонного паспорта:

• до 20 робочих днів: 694 гривні;
• до 10 робочих днів: 1046 гривні.

Пропонуємо перейти за посиланням для ознайомлення детальніше з інформацією. Також є можливість записатися до електронної черги.

У разі оформлення закордонного паспорта через консульську службу – доведеться заплатити ще й консульський збір.

Строк виконання?

В ідеалі заяви про оформлення паспорта розглядаються протягом не більше 20 робочих днів з дня подачі документів.

Виняток: при терміновому оформленні (за заявою особи) із сплатою подвійного розміру держмита та вартості послуги - до 7 робочих днів.

Якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном, - протягом 3 робочих днів.

Втім, реальні терміни виготовлення паспортів, на жаль, іноді дуже відрізняються від вищенаведених. Тому якщо плануєте подорож, подбайте про паспорт заздалегідь.

Який термін дії?

Для громадян у віці до 16 років такий паспорт буде чинним 4 роки, для громадян старше 16 років - 10 років з дати видачі.

Медична страховка

Медична страховка є важливим документом при отриманні робочої візи в Європу. Її наявність підтверджує, що в разі хвороби іноземного громадянина, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені з страхової суми.

Куди звертатися?

Її оформленням займаються страхові компанії, що мають ліцензію на даний вид діяльності.

Яка вартість?

Ціна залежить від країни, часу перебування за кордоном, ціни покриття, тобто виду страховки (мінімум, економ, класік, преміум) і може варіюватися від 500 грн. до декількох тисяч гривень.

Який строк виконання?

Час оформлення медичної страховки 10-15 хвилин.

Запрошення на роботу

Важливим пунктом є запрошення на роботу. З таким документом ви будете впевнені в легальності роботи та її оплати. У кожній країні запрошення на роботу оформляється за своїми правилами. Але головне правило таке: запрошення на роботу оформлюється безпосередньо фірмою, у якій ви будете працювати.

У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування.

При отриманні запрошення на роботу, не зайвим буде первірити його за QR-кодом.

Варто зауважити, що вакансія, зазначена в папері, не може змінитися після прибуття в країну за бажанням здобувача. Тобто доведеться трудитися там, де вказано в запрошенні. Тому, приймаючи запрошення, слід грунтовно зважити всі «за» і «проти».

Робоча віза

Після того, як на руках вже є закордонний паспорт і запрошення на роботу, можна відкрити робочу візу. Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:

• Заповнена візова анкета.
• Закордонний паспорт.
• Паспорт громадянина України та його ксерокопія.
• Копія ідентифікаційного коду.
• Дві кольорові фотокартки паспортного зразка.
• Оригінал запрошення від роботодавця.
• Страховий медичний поліс.

Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі.

Куди звертатися?

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Яка вартість?

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €. В деякі країни робоча віза не потрібна, що спрощує виїзд за кордон.

Який строк виконання?

Строк оформлення залежить від країни, куди ви збираєтеся поїхати. І може коливатися від 14 днів до 3 – х місяців.

Термін дії?

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

В окремих консульствах можуть додатково вимагати довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб. Також в залежності від сфери діяльності вам можуть знадобиться санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо.

Після того, як всі ці документи для працевлаштування за кордоном підготовлені, потрібно забезпечити їх легалізацію та переклак (якщо потрібно) для тієї країни, яка вас буде приймати.

Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва

Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та збереже Ваш час. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають здобувачеві правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають усіляку підтримку та консультації на час дії контракту. Але за роботу агенства Вам звичайно треба буде заплатити.

Яка вартість послуг?

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від $ 100 до $ 1000.

В середньому, українці платять $150 - $ 300 за працевлаштування. Оплату посередницьких послуг найчастіше беруть ті компанії, які допомагають в оформленні робочих віз. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, купівлею страховки, витрати пов'язані з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Куди звертатися?

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти на сайті Міністерства соціальної політики України.

Трудовий договір

Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається вам на руки.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (Центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:

• умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
• оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
• тривалість робочого часу і часу відпочинку;
• строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
• надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
• відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
• умови проживання тощо.

Пенсійне забезпечення

Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Починаючи з 1992 року Україна уклала договори більш, ніж з 20-ма країнами, з питань врегулювання пенсійного забезпечення. Це держави колишнього Радянського союзу і держави СНД (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Молдова, Грузія, Азербайджан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан), держави Прибалтики (Латвія, Литва, Естонія), держави ближнього та далекого зарубіжжя (Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Іспанія, Португалія).

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:

• договори, що базуються на територіальному принципі - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як – Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан (учаcники багатосторонньої Угоди про гарантії прав – громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року), Угорщина, Молдова, Грузія, Азербайджан, Монголія, Румунія, Білорусь. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться.
• договори, що базуються на пропорційному принципі (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав ПФУ продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.

У підсумку слід мати достатню кількість стажу для призначення пенсії.

На жаль, українські заробітчани здебільшого не цікавляться умовами призначення пенсії ні у своїй державі, ні в тій країні, з якою в Україні підписано угоди. Тому перш ніж їхати на роботу за кордон, людям варто дізнатися, скільки страхового стажу вони вже мають в Україні (зробити це можна у сервісному центрі Пенсійного фонду або в особистому кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного Фонду України, попередньо зареєструвавшись). Також потрібно поцікавитися, чи існує угода з тією країною, де доведеться працювати, і якщо так, то за яким принципом її укладено, – територіальним чи пропорційним. Крім того, потрібно з’ясувати умови зарахування стажу та призначення пенсії у цій країні і дізнатися, як можна це перевірити й контролювати свого роботодавця.

Якщо ж між Україною і державою, в якій працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії, відсутня угода про соціальне і пенсійне забезпечення, то, на жаль, ні стажу, ні заробітку, зароблених у цій державі, під час призначення пенсії в Україні не врахують. Залишається сподіватися, що найближчим часом список країн, з якими Україна уклала такі договори, поповниться, оскільки вже триває робота щодо укладення угод в галузі пенсійного забезпечення з Німеччиною, Грецією, Чорногорією, Сербією, Бразилією, Румунією, Угорщиною.

При цьому особа має право на добровільну участь в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що передбачено статтею 12 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, але на термін не менше року. Якщо так сталося, що людина вже досягла пенсійного віку, але необхідного страхового стажу не має, то його можна докупити, підписавши договір із Державною фіскальною службою та сплативши страхові внески за певний період. Утім, треба пам’ятати, що під час підписання такого договору страхові внески обчислюються у подвійному тарифі, тому це має сенс, коли не вистачає кількох місяців страхового стажу, а не років.

Куди звертатися для призначення пенсії?

Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду за місцем проживання.

Які документи потрібні?

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

Який стаж роботи за кордоном потрібен для призначення пенсії?

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо Ви пропрацювали менше року (наприклад 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

Тож фундамент майбутньої пенсії – це, безумовно, страховий стаж протягом трудового життя як в Україні, так і за кордоном. Але щоб Пенсійний фонд України зарахував стаж, дбайте про умови працевлаштування:

• офіційне оформлення;
• наявність угоди між державами;
• щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

Міжнародні договори (угоди) які регулюють питання пенсійного забезпечення за територіальним принципом:

1. Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, вступила в силу з дня підписання (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Росія, Україна);

2. Угода між Союзом РСР і Угорською Народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписана 20.12.1962 р., ратифікована 31.05.1963 р., набула чинності з 12 квітня 1963 р.;

3. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, підписана 29.08.1995 р., ратифікована ВРУ 29.10.1996 р., набула чинності з 19 грудня 1996 року;

4. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, підписана 09.01.1995 р., ратифікована ВРУ 22.11.1995 р., набула чинності з 22 грудня 1995 р.;

5. Угода між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, підписана 28.07.1995 р., ратифікована ВРУ 07.05.1996 р., набула чинності з 2 листопада 1996 року;

6. Угода між СРСР і Монгольською народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписана 06.04.1981 р., ратифікована 02.12.1981 р., набула чинності з 28 січня 1982 року;

7. Угода між Союзом РСР і Румунською Народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписана 24.12.1960 р., ратифікована 10.05.1961 р., набула чинності з 27 червня 1961 року;

8. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, підписана 14.12.1995 р., ратифікована - 22.11.1996 р., набула чинності з 11 лютого 1997 року.

Як здійснюється пенсійне забезпечення за цими договорами (угодами):

• пенсійне забезпечення громадян та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають;

• виплата здійснюється за рахунок держави яка призначає пенсію (крім випадків, коли законодавством нової країни проживання пенсіонера зазначений вид пенсії не передбачений і лише до набуття права на пенсію за законодавством цієї країни);

• якщо вид пенсії, яку отримує пенсіонер, не передбачений законодавством держави, куди він переїхав, пенсію продовжує виплачувати Україна;

• для встановлення права на пенсію, у тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР;

• призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди провадиться за місцем проживання;

• обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. (якщо в державах які призначають пенсії національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії).

Міжнародні договори (угоди) які регулюють питання пенсійного забезпечення за пропорційним принципом:

1. Договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписаний 26.02.1998 р., ратифікований ВРУ 19.03.1999 р., набув чинності з 11 червня 1999 року;

2. Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення, громадян підписана 07.10.1996 р., ратифікована ВРУ 17.12.1997 р., набула чинності з 27 березня 1998 року;

3. Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення, підписаний 23.04.2001 р., ратифікований ВРУ 10.01.2002 р., набув чинності з 8 лютого 2002 року ;

4. Договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписаний 20.02.1997 року, ратифікований ВРУ 04.11.1997 р., набув чинності з 28 січня 1998 року;

5. Договір між Україною та Словацькою Республікою про соціальне забезпечення, підписаний 05.12.2000 р., ратифікований ВРУ 20.09.2001 р., набув чинності з 1 січня 2002 року;

6. Договір між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, підписаний 04.07.2001 року, ратифікований ВРУ 22.11.2002 р., набув чинності з 1 квітня 2003 року;

7. Договір між Україною та Республікою Болгарією про соціальне забезпечення, підписаний 04.09.2001 року, ратифікований ВРУ 22.11.2002 р., набув чинності з 1 квітня 2003 року;

8. Угода між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, підписана 07.07.2009 р. набула чинності для України: 01.03.2012;

9. Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, підписана 05.09.2013 р. набула чинності з 01.01.2014 р.

Як здійснюється пенсійне забезпечення за цими договорами (угодами):

• пенсія призначається та виплачується кожною країною лише за страховий стаж, набутий на її території;

• страховий стаж, набутий за законодавством кожної з держав, враховується іншою країною для визначення права на пенсію так, ніби цей стаж набуто за її законодавством (за умови, що періоди страхового стажу не перекриваються у часі);

• у разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у вільноконвертованій валюті – доларах США або євро.

В майбутньому Україна планує укласти угоди про пенсійне забезпечення з Німеччиною, Ізраїлем, Чорногорією, Сербією, Грецією, Люксембургом, Туреччиною, Аргентиною і Бразилією. Зараз у цьому напрямку ведеться підготовча робота.