Сплата кредитної заборгованості подружжям після розірвання шлюбу між ними
Нормативна база
- Сімейний кодекс України
- Цивільний кодекс України
- Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»
Загальні положення
Інколи під час розлучення перед колишнім чоловіком і дружиною постає питання не лише про поділ майна, але й про поділ боргів. Часто саме кредитні зобов’язання, яких вони встигли набути, перебуваючи у шлюбі, можуть стати однією з проблем.
Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного Кодексу України).
Для укладення кредитного договору (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя, а той з подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних правовідносин.
Сплата кредитної заборгованості тільки одним з подружжя після розірвання шлюбу
Борг сплачується тільки одним з подружжя після розірвання шлюбу у таких випадках:
- кредитні зобов'язання, які з'явилися до укладення шлюбу;
- особисті борги, які були придбані на особисті потреби або потай від іншого з подружжя;
- борги набуті у спадок.
Поділ боргу за кредитним договором одного з подружжя між колишнім подружжям
Борг за кредитним договором одного з подружжя ділиться між колишнім подружжям за таких умов:
- кредитний договір укладений під час шлюбу;
- кредитний договір укладений в інтересах сім’ї;
- одержаний кредит використаний в інтересах сім’ї, а не у власних, не пов’язаних із сім’єю, інтересах одного з подружжя.
