Відумерлість спадщини

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Поняття відумерлої спадщини

Відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів (окрім, самого факту смерті спадкодавця, такими фактами можуть бути: відсутність спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини тощо) та виконання відповідним органом місцевого самоврядування необхідних процедурних (процесуальних) дій, спрямованих на набуття територіальною громадою прав та обов’язків померлої особи.

Підстави для визнання спадщини відумерлою

  • відсутність спадкоємців за заповітом і за законом;
  • усунення спадкоємців від права на спадкування;
  • неприйняття спадкоємцями спадщини;
  • відмова спадкоємців від прийняття спадщини

Суб'єкти зверенення до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою

  • орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням;
  • кредитор спадкодавця;
  • власники або користувачі суміжних земельних ділянок, якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення

Порядок подання та розгляду заяви, наслідки переходу відумерлої спадщини у власність територіальної громади

Перехід відумерлої спадщини до територіальної громади здійснюється на підставі судового рішення, а до цього часу майно описується і охороняється відповідно до закону. Заходи щодо охорони майна вживаються нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а у населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідним органом місцевого самоврядування (селищні, сільські ради).
Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині, а у разі визнання спадщини відумерлою - органом місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює право власності щодо спадщини, яку визнано відумерлою (ч. 4 ст. 1283 ЦК України).

Заява про визнання спадщини відумерлою розглядається в порядку окремого провадження, відповідно до вимог статей 293, 294, 334-338 ЦПК України.
У заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається лише після спливу одного року з дня смерті спадкодавця або з дня оголошення судом його померлим відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 ЦК України.
Настання смерті спадкодавця має бути підтверджене свідоцтвом про смерть (актовим записом РАЦС) або судовим рішенням.

Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов’язковою участю заявника та з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов’язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Перехід відумерлого майна у комунальну власність надає право територіальній громаді на повне розпорядження ним. Відповідно до закону таке майно може залежно від його призначення бути передане в користування іншим особам, в оренду, відчужене (продане) тощо. Водночас, набуття права власності зобов'язує територіальну громаду нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1280 ЦК, якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Згідно із ч. 4 ст. 1277 ЦК України відповідний орган місцевого самоврядування зобов'язаний задовольнити вимоги кредиторів, що заявлені в установленому законом порядку. Зокрема, цей орган територіальної громади має відшкодувати майнову шкоду (збитки), завдані спадкодавцю за його життя, а також відшкодувати моральну шкоду, відшкодування якої переходить як обов'язок перед потерпілим лише за умови, якщо шкода (моральна) була присуджена спадкодавцю до його смерті.

Власник відумерлої спадщини, тим часом, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню), якщо вона була стягнена судом за його життя і не відшкодовувалася. Відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої спадкодавцю, може бути лише у межах вартості спадкового майна, яке за судовим рішенням як відумерле майно перейшло у комунальну власність. Розмір відшкодування може бути зменшеним за позовом органу місцевого самоврядування, якщо її вартість виявиться непомірно великою, порівняно із загальною вартістю відумерлого майна.

Судова практика

Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 грудня 2018 рокуу справі № 530/62/14-ц (спірна земельна ділянка, що належала особі, яка померла, могла бути прийнята спадкоємцями померлої або перейти у власність держави в порядку, передбаченому 529-531 ЦК УРСР 1961 року, правильно вважав, що така спадщина не може бути визнана відумерлою).

Правова позиція Рішення суду
Спірна земельна ділянка, що належала особі, яка померла, могла бути прийнята спадкоємцями померлої або перейти у власність держави в порядку, передбаченому 529-531 ЦК УРСР 1961 року, і така спадщина не може бути визнана відумерлою) Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 грудня 2018 рокуу справі № 530/62/14-ц
Приклад Приклад
Приклад Приклад
Приклад Приклад
Приклад Приклад
Приклад Приклад
Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Відумерлість_спадщини&oldid=26531