Особливості обчислення педагогічного стажу для встановлення надбавки за вислугу років та право на пенсію для педагогічних працівників

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Особливості обчислення педагогічного стажу для встановлення надбавки за вислугу років

Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» (зі змінами). До стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників зараховується час роботи на посадах, визначених в Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14 червня 2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічним та науково-педагогічних працівників». Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка та інші документи (витяги з наказів, відомостей про виплату заробітної плати тощо), що відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Відповідальність за обчислення стажу покладається на роботодавця. Розміри надбавки у відсотках та періоди роботи, що зараховуються до відповідного спеціального стажу для працівників освітянської галузі: до 3 років – 0%; від 3 до 10 років – 10%; від 10 до 20 років – 20%; більше 20 років – 30%. Розмір надбавки за вислугу років у зв'язку зі збільшенням спеціального стажу підвищується:

  • з місяця, що настає за тим, у якому виникло таке право, якщо документи, необхідні для обчислення стажу, знаходяться в цьому закладі (установі);
  • з дня подання працівником відповідних документів про стаж, що дають право на таке підвищення.

Отже, якщо вказані документи знаходяться в установі, закладі, організації, то контроль за зміною тривалості спеціального стажу роботи покладається на адміністрацію цих закладів, тобто на роботодавця.

Стаж роботи за спеціальністю особам, яким встановлюється надбавка за вислугу років, обчислюється сумарно за час роботи на всіх посадах, зазначених у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 № 963. Виплачується надбавка за вислугу років на підставі наказу чи іншого розпорядчого документа, виданого керівником відповідного закладу, установи.

До стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років, зараховується не лише стаж, набутий на посадах, визначених у Переліку № 963, а також й періоди, передбачені пунктом 2 Порядку № 78, іншими нормативними актами України. До таких періодів слід віднести:

З 01.01.2009 відповідно до змін, внесених постановою Кабміну «Про доповнення пункту 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» від 11.06.2008 № 535 до Порядку № 78, до стажу педроботи викладачів професійно-теоретичної підготовки, старших майстрів та майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів (далі — ПТНЗ), зараховується час роботи за відповідною професією (спеціальністю) на виробництві та у сфері послуг. Особливістю обчислення стажу роботи для вказаної категорії працівників є те, що час роботи за робітничою професією зараховується за умови, що кваліфікаційний розряд, клас, категорія, група, за якою вони працювали (і це все документально підтверджено), є вищим від планового кваліфікаційного розряду, класу, категорії, групи, які присвоюються випускникам ПТНЗ. Щодо зарахування до стажу педагогічної роботи часу навчання в аспірантурі зауважимо, що період навчання в аспірантурі чи ад'юнктурі за денною (очною) формою та перебування в докторантурі (ст. 22-3 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 № 1977-ХИ; далі — Закон № 1977) зараховується до стажу наукової роботи, що дає право встановлювати науковим працівникам надбавки за цей стаж (п. 2 Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою Кабміну від 14.04.2004 № 494). До такого стажу також включається і час роботи на посадах наукових працівників, визначених у статті 22-1 Закону № 1977, у т. ч. докторантів. Порядок № 78 і Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затверджене Указом Президента України «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» від 16.01.2013 № 20/2013, не передбачають зарахування до педагогічного, науково-педагогічного стажу роботи часу служби в органах надзвичайних ситуацій. Отже, час навчання в аспірантурі (ад'юнктурі) та перебування в докторантурі, а також час служби в органах надзвичайних ситуацій до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років не зараховується. Надбавка за вислугу років педагогічним працівникам виплачується як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Працівникам, які обіймають посади, зазначені у Переліку № 963, і одночасно займаються викладацькою роботою, надбавка нараховується на посадовий оклад, установлений за основною посадою, і за години навчального навантаження.

Пенсійний вік, право на пенсію за вислугу років для працівників бюджетної сфери

Для реалізації права на призначення пенсії за віком законодавством встановлено порядок звернення громадянами до органів Пенсійного фонду України (добровільний порядок). У разі прийняття органами Пенсійного фонду України рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, особа отримує право звернутися до суду для оскарження відповідного рішення (судовий порядок). Відповідно до змін внесених до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти після досягнення 55 років (для деяких інший вік) і за наявності необхідної кількості спеціального стажу роботи мають право на пенсію за вислугу років. Раніше педагогічні працівники виходили на пенсію за вислугу років незалежно від віку. Зверніть увагу, що збережено право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку особам, які в період до 01.01.2016 вже мали спеціальний стаж на відповідних посадах станом на 01.04.2015 — 25 р.; на 31.12.2015 — 25 р. 6 міс. Стаття 55. Право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

  • з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
  • з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
  • з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
  • з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
  • з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
  • з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
  • з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
  • з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
  • з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
  • з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

  • 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;
  • 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;
  • 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;
  • 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;
  • 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;
  • 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;
  • 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;
  • 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;
  • 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;
  • 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;
  • 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 954 внесено зміни до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909. Зазначеною постановою Уряду надано право на пенсію за вислугу років асистентам вихователів, які працюють в інклюзивних групах дошкільних навчальних закладів. Крім того, перелік посад працівників дошкільних навчальних закладів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, доповнено посадою директора. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Позасудовий порядок

Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Для призначення пенсії необхідно подати заяву до органів Пенсійного фонду України. Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. При цьому пенсії за віком призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Перелік необхідних документів

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1. документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

2. трудова книжка та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року. У тих випадках, коли в трудовій книжці немає відомостей, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій (далі – підприємства) або їх правонаступників. У довідці мають бути вказані:

  • періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;
  • професія або посада;
  • характер виконуваної роботи;
  • розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) Списків, якими передбачено ці роботи;
  • первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Видавати такі довідки мають право винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники. Якщо правонаступника немає, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, встановленої для окремих категорій працівників, здійснюється відповідно до Порядку, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном, відповідними комісіями, що створені при головних управліннях Пенсійного фонду України в кожній області.

3. документи про місце проживання (реєстрації) особи;

4. документи, які засвідчують особливий статус особи (при призначенні відповідної пенсії на пільгових умовах):

Строки розгляду питання

Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Підстави для відмови

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Підставами для відмови в призначенні пенсії за віком є:

  • відсутність встановленого законодавством стажу;
  • недосягнення встановленого законодавством віку;
  • відсутність підтвердження належності особи до відповідної категорії (при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах).

Порядок оскарження дій, пов’язаних з призначенням пенсії за віком

Якщо орган Пенсійного фонду виніс рішення про відмову у призначенні пенсії чи тривалий час не виносить жодного рішення по заяві про призначення пенсії, або вчиняє інші дії чи бездіяльність, які порушують права особи, що звернулася за призначенням пенсії, то ці рішення, дії чи бездіяльності особа може оскаржити:

  • шляхом подання письмової скарги до вищого за підлеглістю органу Пенсійного фонду – у місячний термін з моменту ознайомлення особи з рішенням, з яким вона не згодна, але не пізніше одного року з моменту винесення цього рішення;
  • шляхом подання до суду

адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ).

Розгляд скарг на рішення органу Пенсійного фонду України

Відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6, письмова скарга на рішення органу Пенсійного фонду подається до вищого за підлеглістю органу Пенсійного фонду. Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник). Подання скарги не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства. Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати. Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто. У скарзі має бути зазначено:

  • прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання заявника;
  • найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
  • суть порушеної вимоги;
  • інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).

Строки подання скарги

Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу. Орган Пенсійного фонду України зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п’яти днів. У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Судовий порядок

Підсудність

Порядок оскарження рішення про відмову в призначенні пенсії за віком регулюється КАСУ. Адміністративний позов подається до суду першої інстанції на вибір позивача: або за місцем проживання позивача, або за місцезнаходженням відповідача. Адміністративний позов може бути подано безпосередньо до суду першої інстанції позивачем (його представником) або надіслано поштою. Якщо позов подається до суду представником позивача, він повинен мати довіреність, яка посвідчує його право на подання позову.

Судовий збір

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру від прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня відповідного року. Судовий збір заявник має право сплатити через електронні сервіси Міністерства Юстиції України, в тому числі, звернувшись до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання. Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися через сайт судової влади чи звернутися безпосередньо до місцевого суду.

Порядок складення позову

У адміністративному позові має бути зазначено:

  • Найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява.
  • Ім'я позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.
  • Ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.
  • Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
  • У разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо.
  • Перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
  • Квитанція про сплату судового збору.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Перелік необхідних документів

Відповідно до ст. 106 КАСУ у позовній заяві зазначаються:

  • найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
  • ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
  • ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
  • зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
  • у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
  • перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Строки подання адміністративної позовної заяви та її розгляду

Особа може оскаржити рішення про відмову в призначенні пенсії за віком шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАСУ, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАСУ Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАСУ.

Порядок оскарження

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Негайно після закінчення судового розгляду суд приймає постанову іменем України. Постанова суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Особливості_обчислення_педагогічного_стажу_для_встановлення_надбавки_за_вислугу_років_та_право_на_пенсію_для_педагогічних_працівників&oldid=25116