Фактичні шлюбні відносини
Нормативна база
Фактичні шлюбні відносини
Ст. 74 Сімейного кодексу України встановлює таке поняття, як жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.
Такі відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом» «цивільним шлюбом» і вони повинні відповідати таким критеріям:
· У фактичних шлюбних відносинах можуть перебувати тільки жінка та чоловік (різностатевість);
· Намір жінки та чоловіка встановити стійкі відносини, притаманні шлюбу;
· Відсутність зареєстрованого в органах державної реєстрації актів цивільного стану шлюбу як між особами, що спільно проживають, так і з будь-якою іншою особою;
· Особи проживають разом;
· Ведуть спільне господарство;
· Взаємне матеріальне забезпечення та піклування;
· Не анонімність (публічність) відносин, відсутність приховування їх перед третіми особами.
Поняття «громадянський шлюб», означає шлюб який оформлений в органах державної влади і зареєстрований в органі реєстрації актів цивільного стану (скорочено РАЦС), рання назва (ЗАГС).
У п.1 ст. 21 Сімейного кодексу України закріплено поняття «шлюбу», сказано, що «шлюб – це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів громадянського стану».
У п. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України сказано,що проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.
З 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України визнає осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, сім’єю. Але виникає проблема у випадку, коли чоловік (жінка) проживає у «фактичному шлюбі» і одночасно перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Це означає, що «фактичні дружина і чоловік» не можуть вважатися сім’єю.
А подружжя вважається сім’єю навіть коли вони проживають окремо.
Сімейний кодекс України прирівнює «фактичний шлюб» до зареєстрованого.
Погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни допускають невизначеність своїх подальших відносин у юридичному розумінні.
Громадяни які перебувають у зареєстрованому шлюбі (частина друга статті 21 Сімейного кодексу України перебувають під захистом закону і такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з різних причин не проживають спільно.
Майнові права у фактичних шлюбних відносинах
Відповідно до частини 1 статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Якщо перед чоловіком та жінкою постає питання поділу майна, що було набуте ними під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу,то є певні юридичні проблеми, перед тим, як взятися за розподіл спільно нажитого майна, прийдеться довести свої сімейні відносини у суді про встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловік та дружина і надавати докази спільного проживання, а встановити факт, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням.
Необхідно довести факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини і переконати суд, що це майно є спільним.
Якщо майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.
При фактичних шлюбних відносинах, законодавство не передбачає, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.
При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 Сімейного кодексу України.
Діти у фактичних шлюбних відносинах
При народженні дитини, батьки які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі а в фактичних шлюбних відносинах виникають певні юридичні питання.
Статтею 52 Конституції України та ст. 142 Сімейного кодексу України визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Тобто, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.
У фактичному шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визнається:
· за заявою матері та батька дитини;
· за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;
· за рішенням суду.
Аліменти на утримання одного із подружжя, що перебувають у фактичному шлюбі
Виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 Сімейного кодексу України ), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 Сімейного кодексу України).
Законні чоловік і дружина мають обов’язок матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин.
У разі ж «фактичного шлюбу» законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання.
На аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитина. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися.
Якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік.
Якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їй спочатку доведеться довести факт спільного проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу, від якого вона хоче отримати аліменти.
Право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю кодексом не визначено такий термін спільного проживання який буде визнаватись «тривалим», тому відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України можна зробити висновок, що це є не менш як десять років.
Перехід на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі)
Жінка не має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі).
Право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника мають дружини, які досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та перебували на утриманні померлого годувальника.
Шлюб має бути оформлений відповідно до чинного законодавства. Сумісне проживання без укладання шлюбу не дає права на призначення даного виду пенсії.
Спадкування у фактичному шлюбі
У спадкуванні є відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно, протягом досить тривалого часу. Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого. Особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, може отримати мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримати їх зовсім. Після смерті одного із подружжя, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів.
Згідно зі статтею 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.
Навіть у цьому випадку, для вступу у спадщину за померлим, з яким проживав у фактичному шлюбі, є складною процедурою, необхідно тільки через суд доводити факт проживання однією сім’єю як чоловік та дружина.
Висновок
Тому, уникнення сімейних прав та обов’язків подружжя ускладнює захист інтересів учасників у фактичному шлюбі, або колишніх учасників сім’ї.
В цьому проявляється легкодумність і ненадійність фактичних шлюбних відносин.
Вибір реєструвати шлюб чи ні є суттєво індивідуальним, кожен сам вирішує як буде краще для нього.
Необхідно зазначити, що фактичні шлюбні відносини не прирівнюються до зареєстрованого шлюбу та не визнаються шлюбом взагалі, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка який зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.
