Визначення місця проживання дитини

Нормативна база

• Конституція України
• Конвенція ООН Про права дитини
• Сімейний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про охорону дитинства»
• Постанова КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»

Право батьків на визначення місця проживання дитини

Згідно зі ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Визначення місця проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається самою дитиною.

Укладення договору про визначення місця проживання дитини

Відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Вирішення спору між батьками органом опіки та піклування

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування.

Куди звернутися

Для вирішення спору органом опіки та піклування необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради. Місцевий орган опіки та піклування, який призначить засідання комісії, викличе обох батьків, проведе з ними бесіди, оцінить інші обставини та винесе відповідне рішення.

Перелік та зразки необхідних документів

Відповідно до пункту 72 Постанова КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:

• заяву;
• копію паспорта;
• довідку з місця реєстрації (проживання);
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку з місця навчання, виховання дитини;
• довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Строки розгляду питання

Як правило, засідання спеціальних комісій у органах опіки та піклування відбувається у визначені дні раз або двічі на місяць.

Визначення місця проживання дитини у судовому порядку

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем (особа, яка звертається до суду з позовною заявою, тобто той з батьків, хто бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до Відповідача (той з батьків, хто проживатиме окремо від дитини).

З метою позитивного для Позивача вирішення даного спору, в суді необхідно доводити наступні обставини:

• відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків
• стан здоров’я як батьків, так і дитини
• матеріальне становище батьків
• можливість забезпечення належних житлових умов
• сімейний стан батьків
• інші обставини(шкідливі звички, графіки роботи, професія і т.д.)

Куди звернутися

Позовна заява про визначення місця проживання дитини подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування Відповідача.

Вартість

Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір». Судовий збір сплачується за подання позовної заяви.

Відповідно до підпункту 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону, необхідно сплачувати суму судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Перелік та зразки необхідних документів

До суду подається:

1. Позовна заява
2. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.
3. Копія паспорта позивача.
4. Копії рішення суду про розлучення.
5. Характеристика з місця роботи позивача та її дві копії.
6. Характеристика з місця проживання позивача та її дві копії.
7. Довідка з місця проживання позивача та її дві копії.
8. Дві копії декларації про дохід позивача.
9. Довідка ЦМЛ про стан здоров'я позивача та її дві копії.
10. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача та її дві копії.
11. Дві копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП.
12. Акт санітарно-епідеміологічного обстеження квартири позивача та її дві копії.
13. Епікриз (ПІБ дитини).
14. Квитанції про сплату судового збору.
    

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

Строки розгляду питання

Відповідно до статті 157 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Підстави для відмови

Згідно зі статтею 121 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач виконає вимоги ухвали щодо усунення недоліків, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається не поданою і повертається позивачеві. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

1. позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
2. заяву подано недієздатною особою;
3. заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
4. справа не підсудна цьому суду;
5. подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 ЦПК.
   

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Порядок оскарження

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.