Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

'Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання'

Поняття

Під обставинами, які пом'якшують та обтяжують покарання, мають на увазі різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які відповідно зменшують або підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.

Вплив на призначення покарання

Обставини, які пом'якшують та обтяжують, мають велике значення при призначенні покарання. Врахування обставин, які пом'якшують, дає суду право: а) призначити покарання ближче до мінімуму санкції статті КК України, за якою кваліфікований злочин; б) при альтернативній санкції призначити менш суворий вид покарання, передбачений в ній; в) виходячи зі статті 69 КК України, застосувати покарання більш м'яке, ніж передбачено законом. Наявність обставин, які обтяжують, навпаки, надає суду можливість: а) призначити покарання, рівне максимуму санкції статті КК України або наближене до цього максимуму; б) при альтернативній санкції призначити більш суворе з зазначених видів покарання; в) виключити застосування статті 69 КК України.

Перелік обставин, які пом'якшують покарання за вчинення злочину:

1. З'явлення зі зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину

З'явлення зі зізнанням означає, що особа, яка вчинила злочин, до порушення кримінальної справи чи до притягнення цієї особи як обвинуваченої добровільно заявляє до компетентного органу внутрішніх справ про вчинення нею злочину. Щире каяття означає добровільну критичну оцінку особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. Активне сприяння розкриттю злочину означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів по справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб. Воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.

2. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди

Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди має відбутися добровільно, зі власної ініціативи і до вироку суду, за яким він має щось відшкодовувати. Збитки — це шкода майнового характеру, яка відшкодовується у грошовій формі. Компенсація моральної шкоди також визнається пом'якшуючою обставиною. Судом може розглядатися ця обставина як пом'якшуюча, незалежно від того, коли шкода була компенсована — до порушення кримінальної справи, під час досудового слідства чи в суді; також не має значення факт відшкодовування іншою особою.

2-1.Надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину Надання медичної або іншої допомоги має бути вчинене безпосередньо після вчинення злочину, а не через тривалий час. Це, наприклад, може означати при здійсненні наїзду виклик швидкої медичної допомоги, власна допомога чи транспортування до лікарні. Якщо ж порушник, навпаки, залишить місце ДТП, то він повинен буде сплатити витрати на лікування на підставі статей 1195, 1206 Цивільного кодексу України, і це не враховуватиметься як пом'якшуюча обставина.

3. Вчинення злочину неповнолітнім Якщо злочин вчинено неповнолітнім, це враховується судом при призначенні йому покарання як пом'якшуюча обставина.

4. Вчинення злочину жінкою в стані вагітності Відповідно до певних медичних уявлень вагітність — це фізіологічний процес, під час якого з яйцеклітини утворюється плід. Цей процес супроводжується негативним впливом на психіку жінки. Через це, якщо жінка вчинила злочин під час перебігу вагітності, це зарахується як пом'якшуюча обставина.

5. Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин Збіг тяжких сімейних, особистих чи інших обставин означає збіг таких обставин, які заподіюють особі страждань, негативно впливають на її психіку, створюють у неї відчуття розпачу, дратівливості тощо та схиляють до неправомірної поведінки. Законом не передбачений перелік таких обставин, але виходячи з судової практики ними визнаються: смерть або хвороба рідної чи близької людини, тяжка хвороба винного, втрата роботи, сімейний конфлікт, спровокований, наприклад, подружньою зрадою, важкий матеріальний стан тощо. При цьому суд має чітко дослідити, чи можна врахувати певну обставину такою, що пом'якшує покарання, врахувавши особу винного та зв'язок між подією і злочином. Наприклад, якщо складний матеріальний стан викликано пияцтвом або втрата роботи у справі про зґвалтування, ці обставини не враховуються як пом'якшуючі.

6. Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність Відповідно до цього пункту пом'якшуючою обставиною визнається вчинення злочину: під впливом примусу (фізичного насильства) або погрози (психічного насильства) через матеріальну, службову чи іншу залежність. Фізичне насильство — це протиправний вплив на організм іншої людини, нанесення їй побоїв, ударів, мордування, якщо це чиниться проти її волі і завдає їй фізичної та моральної шкоди. Під погрозою розуміється реальна погроза заподіяти особі фізичну, моральну або майнову шкоду, виражене в конкретній формі. При цьому в деяких випадках особа може взагалі не підлягати кримінальній відповідальності, під дією примусу вона не мала можливості керувати своїми діями. Поняття матеріальної, службової чи іншої залежності повністю аналогічне тим самим поняттям при обставині, яка обтяжує покарання: Матеріальна залежність — це така залежність, при якій потерпілий перебуває на утриманні винного. Він може забезпечувати їх житлом, харчуванням, грошима. Службова залежність — це залежність потерпілого від винного через підпорядкованість йому за посадою чи виконуваною роботою. Інша залежність — це будь-яка залежність, крім зазначених вище, потерпілого від винного, що виникла через певні життєві обставини і внаслідок якої потерпілий відчуває себе зобов'язаним перед винним.

Ті самі обставини, які передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6, пом'якшують відповідальність і за вчинення адміністративного правопорушення. Крім цього, адміністративну відповідальність пом'якшує і факт вчинення злочину жінкою, яка має дитину віком до одного року.

7. Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого Під сильним душевним хвилюванням слід розуміти короткочасні стани психіки винного, які швидко виникають і бурхливо протікають, звужують здатність винного повноцінно керувати своїми діями. Такий психічний стан спричинює жах, лють, відчай особи. Для зарахування цієї обставини як пом'якшуючої необхідно, щоб цей психічний стан був викликаний саме неправомірними або аморальними діями потерпілого, які можуть бути спрямовані не лише проти винного; також цей стан душевного хвилювання має виникнути відразу після вчинення потерпілим вказаних дій, а не через тривалий час. Необхідно мати на увазі, що в деяких випадках вчинення певного злочину в стані сильного душевного хвилювання складає окремий склад злочину, який передбачає значно м'якішу відповідальність (статті 116 та 123 КК України), тому вдруге ця обставина не враховуватиметься.

8. Вчинення злочину з перевищення меж крайньої необхідності Цей пункт означає вчинення злочину в умовах крайньої необхідності, але з перевищенням її меж. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є значнішою, ніж відвернена шкода. При цьому відповідальність за перевищення меж виключається, якщо винна особа не могла оцінити співвідповідність заподіяної та відверненої шкоди внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою.

9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України Заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання з метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації, не тягне за собою кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність за такі дії настає лише тоді, коли було вчинено умисний особливо тяжкий злочин, поєднаний з насильством над потерпілим або умисний тяжкий злочин, поєднаний з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших особливо тяжких чи тяжких наслідків. При цьому факт виконання спеціального завдання враховується як пом'якшуюча обставина, і винна особа не може бути засуджена до довічного позбавлення волі та до позбавлення волі на строк більше половини максимального строку позбавлення волі, який передбачено законом за цей злочин.

Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання

Частина 1 статті 66 КК України вказує на перелік певних обставин, які судом мають враховуватися як такі, що пом'якшують покарання. Цей список не є вичерпним, тобто будь-яка інша обставина може також бути врахована судом як пом'якшуюча. Якщо пом'якшуюча обставина впливає на кваліфікацію злочину, суд не може посилатися на статтю 66 Кримінального кодексу України, враховуючи її ще раз як пом'якшуючу. На підставі частини 2 статті 66 КК України суд має право визнати такою, що пом'якшу покарання, й ту обставину, яка не зазначена у частині 1 цієї статті. У такому сенсі наведений у частині 1 статті 66 КК України перелік обставин слугує для суду певним орієнтиром. До безпосередньо не передбачених КК обставин, які пом'якшують покарання, можуть бути винесені, наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення шкідливих наслідків, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної школи (абц. 1 п. 5 постанови Пленуму віл 24 жовтня 2003 р. № 7). Неправомірна або аморальна поведінка потерпілого, навіть якщо вона не призвела до виникнення у винного стану сильного душевного хвилювання, також може бути визнана судом пом'якшуючою покарання обставиною у порядку застосування частини 2 статті 66 КК України.

Загальні положення застосування обставин, які обтяжують покарання

Статтею 67 КК України передбачено перелік із 13 пунктів, де встановлені певні обставини, які можуть обтяжити покарання. Цей перелік є вичерпним. Це означає, що лише ці обставини можуть бути визнані судом обтяжуючими, і ніякі інші. Це також означає, що суд має чітко дотримуватися змісту обставин, вказаних у цьому списку. Залежно від характеру вчиненого злочину суд також має право не визнати певну обставину обтяжуючою, крім обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 частини 1 статті 67 (список пунктів див. нижче), мотивувавши своє рішення. Також суд не може визнати певну обставину обтяжуючою, якщо ця обставина передбачена в статті Особливої частини Кримінального Кодексу України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію. Наприклад, перелік обставин, які обтяжують покарання, містить поняття «вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату». Це ж поняття міститься в пункті 14 частини 2 статті 115 КК України, як кваліфікуюча ознака. Тому при кваліфікації злочину суд зазначає лише пункт 14 частини 2 статті 115 без посилання на статтю 67 КК України.

Перелік обставин, які обтяжують покарання

При визначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

1. Вчинення злочину повторно та рецидив злочину Відповідно до статі 32 КК України повторністю визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу. Якщо це не є продовжуваний злочин (зі спільною метою), то, незалежно від того, чи була засуджена особа, два або більше тотожні чи однорідні злочини (як, наприклад, крадіжка і грабіж) злочини визнаються повторними. Якщо за раніше вчинений злочин особа відбула покарання, і судимість погашено чи знято, повторність відсутня. Відповідно до статті 34 КК України рецидивом визнається вчинення нового умисного злочину, яка має судимість за умисний злочин. Тобто рецидив — це частинний випадок повторності, коли за попередній злочин особа була засуджена.

2. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою Обтяжуючими обставинами при співучасті у злочині визнаються його вчинення за попередньою змовою групою осіб та організованою групою (частини 2,3 статті 28 КК України). Вчинення злочину групою осіб означає, що його спільно вчинили декілька осіб (2 чи більше), які заздалегідь, до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення. Вчинення злочину організованою групою, означає, що в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (3 чи більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних спільним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Вчинення злочину злочинною організацією чи бандою не є обтяжуючою обставиною, але утворює самостійний склад злочину, передбачений статтями 255 та 257 КК України відповідно. Від злочинної організації організована група відрізняється кількістю (не менше 5 та не менше 3 відповідно), відсутністю ієрархії та типами злочинів, для яких організація була утворена (тяжкі та особливо тяжкі та будь-які відповідно), а від банди — відсутністю озброєності.

3. Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату В основі расової та національної ворожнечі або розбрату лежать погляди про неповноцінність людей певної раси чи національності, а релігійної ворожнечі або розбрату — погляди про перевагу одного віросповідання над іншим чи однієї конфесії над іншою в межах одного віросповідання (наприклад, баптизм та п'ятидесятництво у протестантизмі). Якщо саме ці погляди та уявлення щодо представників певної раси, національності чи сповідувачів певної релігії або ненависть до них на цих підставах є мотивом вчинення злочину, це вважається як обставина, яка обтяжує покарання.

4. Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим громадського або службового обов'язку означає вчинення його з метою перешкодити діяльності потерпілого у зв'язку з виконанням ним вказаних обов'язків чи помсти за таку діяльність. Якщо з тією ж метою злочин направлено проти близьких чи родичів потерпілого, це також визнається обтяжуючою обставиною. Службовими обов'язками називаються дії, які входять до кола службових повноважень особи, а громадськими — здійснення спеціально покладених на особу громадських повноважень чи будь-яких інших дій в інтересах суспільства чи окремих громадян.

5. Тяжкі наслідки, завдані злочином Визнання певних наслідків злочину тяжкими є поняттям оціночним і входить до компетенції суду, крім випадків, прямо вказаних у статтях (наприклад, певна сума «особливо великих розмірів» при крадіжці). Але загалом під тяжкими наслідками, як правило, розуміють смерть або тяжкі тілесні ушкодження; заподіяння значної майнової шкоди (наприклад, в злочинах проти власності, це означає на суму, більшу за 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); масова загибель об'єктів рослинного чи тваринного світу чи забруднення довкілля; істотне порушення прав людини.

6. Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані Малолітній — це особа віком до 14 років. Особа похилого віку — це особа віком понад 60 (для чоловіків) та 55 (для жінок) років. Але при визначенні покарання враховується можливість усвідомлення винним відповідного віку за зовнішнім виглядом, зростом, станом здоров'я тощо. Безпорадний стан — це обумовлений суб'єктивними й об'єктивними факторами стан особи, при якому вона не може чинити опір злочинцю чи уникнути злочинного посягання. Такими факторами можуть бути інвалідність (фізичні вади), психічне захворювання, розлад душевної діяльності, малолітність тощо.

7. Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності Ця обставина має місце лише тоді, коли винний усвідомлював, що коїть злочин проти жінки, знаючи, що вона вагітна.

8. Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного Матеріальна залежність — це така залежність, при якій потерпілий перебуває на утриманні винного. Він може забезпечувати їх житлом, харчуванням, грошима. Службова залежність — це залежність потерпілого від винного через підпорядкованість йому за посадою чи виконуваною роботою. Інша залежність — це будь-яка залежність, крім зазначених вище, потерпілого від винного, що виникла через певні життєві обставини і внаслідок якої потерпілий відчуває себе зобов'язаним перед винним.

9. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством Це означає вчинення злочину, в якому безпосередньо беруть участь вказані особи, які через певні обставини не можуть повністю усвідомлювати те, що та навіщо роблять. В ряді випадків втягнення неповнолітніх (в тому числі малолітніх) утворює самостійний склад злочину (ст. 304)

10. Вчинення злочину з особливою жорстокістю Вчинення злочину з особливою жорстокістю передбачає прояв під час вчинення злочину безжалісності, безсердечності до потерпілого, що свідчить про підвищену небезпеку вчиненого та особи злочинця. Це також входить до числа оціночних понять. Діяння, які є проявом особливої жорстокості, вчиняються лише з прямим умислом, маючи на меті завдання потерпілому значних моральних і фізичних страждань.

11. Вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій Однією з обставин, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, надзвичайного стану або інших надзвичайних подій: Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні чи в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, що тимчасово вводиться в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру не нижче загальнодержавного рівня або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства. Під іншими надзвичайними подіями слід розуміти: повінь, землетрус, пожежу, зсув, обвал, інші події стихійного характеру, епідемію, епізоотію, епіфітотію, аварію, техногенну чи екологічну катастрофу, масові заворушення тощо.

12. Вчинення злочину загальнонебезпечним способом Під вчиненням злочину загальнонебезпечним способом розуміється його вчинення шляхом вибуху, підпалу, зараження чи отруєння водойм, затоплення, з використанням газу, струму тощо. Вчинення злочину загальнонебезпечним способом підвищує суспільну небезпеку вчиненого та особи злочинця, оскільки створює умови для настання тяжких наслідків, зокрема, загибелі багатьох осіб, великої майнової шкоди тощо.

13. Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів Ця обставина означає вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотиків чи інших одурманюючих засобів. Сп'яніння — це стан особи, викликаний вживанням алкогольних виробів (алкогольне сп'яніння), наркотичних засобів (наркотичне сп'яніння) чи інших одурманюючих засобів, що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних та неврологічних розладів.

Особливості застосування обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання

Згідно з частиною 3 статті 66 і частиною 4 статті 67 КК України у тому разі, коли будь-яка з обставин, що пом'якшує/обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, суд не може врахувати її ще раз при призначенні покарання як обставину, яка пом'якшує (обтяжує) покарання. Законодавчу заборону "подвійного" врахування однієї і тієї самої обставини проілюструємо прикладами. Призначаючи покарання за зґвалтування, вчинене з використанням безпорадного стану потерпілої, суд не вправі врахувати таку зазначену у пункті 6 частини 1 статті 67 КК України обтяжуючу обставину, як вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані; при призначенні покарання за вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (пункту 4 частини 2 статті 115 КК України), суд не може взяти до уваги ще раз однойменну обтяжуючу обставину (пункт 10 частини 1 статті 67 КК України). Наведені приклади однозначні у тому плані, що певна обставина, яка зазначена у частині 1 статті 67 КК України як обтяжуюча покарання і, водночас, передбачена статтею Особливої частини КК як ознака складу злочину, що впливає на кваліфікацію, взагалі не враховується при призначенні покарання.

Це має місце, якщо та чи інша ознака: а) безпосередньо вплинула на формулу остаточної кваліфікації злочину; б) не має оціночного характеру та кількісних параметрів; в) є єдиною з кількох альтернативних обставин, що впливають на кваліфікацію злочину.

Врахування обставин, що пом'якшують покарання, означає надання суду можливості, зокрема: призначити основне або додаткове покарання ближче до мінімуму відповідної санкції або у мінімальних межах, визначених цією санкцією; призначити менш суворий вид основного покарання з числа покарань, встановлених в альтернативній санкції; не призначити додаткове покарання, передбачене у санкції як факультативне; застосувати статті 69 і статті 69-1 КК України. Врахування обставин, що обтяжують покарання, природно, погіршує правове становище особи та означає надання суду можливості, зокрема: призначити основне або додаткове покарання ближче до верхньої межі відповідної санкції або у максимальних межах, визначених цією санкцією; призначити більш суворий вид основного покарання з числа покарань, встановлених в альтернативній санкції; призначити додаткове покарання, передбачене у санкції як факультативне, або призначити відразу кілька додаткових покарань. Правове значення обставин, що обтяжують покарання, полягає і в тому, що їх наявність виключає застосування 69-1 КК України, враховується при вирішенні питань про звільнення від відбування покарання з випробуванням і про обрання принципу остаточного покарання при засудженні особи за сукупністю злочинів тощо.

Нормативна база

Кримінальний кодекс України

Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України

Кодекс України про адміністративні правопорушення