Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

Нормативна база:

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Конвенція про права дитини
• Міні­мальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, які стосуються відправлення правосуддя по відношен­ню до неповнолітніх ("Пекінські пра­вила")
• Міжнародний пакт про громадські і політичні права

Загальна характеристика

Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (“Пекінські правила”, 1985 р.) спрямовують на те, щоб кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснювались швидко і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть ці провадження, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами для того, щоб обмежити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекомендують при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причини вчинення злочину та особливості підлітка і виходити при цьому з принципу “мінімальної достатності”. Правила рекомендують створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх.

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами КПК України з урахуванням особливостей, передбачених гл. 38 КПК України.

При про­вадженні досудового розслідування та при судовому провадженні щодо неповнолітніх, крім обставин, зазначених у ст. 91 КПК України, необхідно з'ясу­вати обставини, передбачені ст. 485 КПК України, зокрема:

• повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відпо­відальності чи обранні заходу вихов­ного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, по­винно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
• ставлення неповнолітнього до вчи­неного ним діяння;
• умови життя та виховання непов­нолітнього;
• наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх враховує вікові, інтелектуальні, психологічні й інші особливості цих осіб, відсутність у них життєвого досвіду, певне обмеження загальної громадянської дієздатності і матеріальної відповідальності та ін. Крім того, беручи до уваги специфіку відповідальності суб’єктів, законом передбачені додаткові гарантії встанов­лення істини, охорони прав і законних інтересів неповнолітніх, попереджувального впливу судочинства.

В провадженні щодо неповнолітніх обов'язково беруть участь батьки або інші законні представники неповнолітнього в кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого (ст. 488 КПК України), а також представник служби у справах дітей і кримінальної поліції у справах дітей.

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до непов­нолітніх, які виховуються в дитячій установі - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 КПК України). До того ж, ст. 492 КПК України передбачає специфіку застосу­вання таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою.

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у ст. 368 КПК Украї­ни, суд зобов'язаний врахувати норми ст.ст. 498-502 КПК України, які присвячені застосуванню примусових заходів виховного характеру до непов­нолітніх, які не досягли віку кримі­нальної відповідальності. До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із засто­суванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ч. 2 ст.105 КК України КПК України).

Судова практика

Краснокутський районний суд Харківської області справа № 627/401/17 від 26.10.2017