Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Нормативна база

• Податковий Кодекс України
• Закон України "Про місцеве самоврядування"
• Закон України "Про Державний бюджет України на 2019 рік"
• Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-19 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"
• Постанова Кабінету Міністрів України № 476 від 31.05.2012 "Про затвердження Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"

Платники податку та ставки оподаткування

Щороку власникам нерухомого майна нараховується податок, який встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування та типів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна з/п 2018 р.- 3723 грн.), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Станом на 01.01.2019 року податок нараховується за 2019 рік у сумі не більше, як 55,84 грн. за 1 кв. метр бази оподаткування (п.266.5.1. Податкового кодексу України).

Об'єкти оподаткування

Платниками податку є фізичні та юридичні особи та іноземці, які є власниками об’єктів житлової або нежитлової нерухомості, в тому числі її частки, відмінної від земельної ділянки (п.п.266.1.1., п.п. 266.2.1 Податкового кодексу України).

Хто нараховує податок на нерухоме майно?

Базою оподаткування є загальна площа житлового та нежитлового нерухомого майна, в тому числі його часток.

Податок за нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб,  нараховується контролюючим органом (Державна податкова інспекція) на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Податок на нерухоме майно, що перебуває у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт( п.п. 266.3.1. Податкового кодексу України).

Сплата податку за нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб

Визначення платника податку в разі перебування у власності нерухомого майно спільно з іншими особами (п. 266.1.2.Податкового кодексу України)

а) якщо нежитлове нерухоме майно перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо нежитлове нерухоме майно перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо житлове чи нежитлове нерухоме майно перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Майно, яке не оподатковується

Перелік нерухомого майна, яке не оподатковується:

• нерухоме майно, що перебуває у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та організацій, які повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими;
• нерухоме майно, яке розташоване в зонах відчуження;
• будівлі дитячих будинків сімейного типу;
• гуртожитки;
• житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;
• нерухоме майно, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;
• нерухоме нежитлове майно, яке використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
• будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
• будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
• нерухоме майно, яке перебуває у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
• нерухоме майно, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
• будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
• нежитлове нерухоме майно державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
• нежитлове нерухоме майно державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
• нежитлове нерухоме майно баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
• житлове нерухоме майно, яке належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей (п.п.266.2.2. Податкового кодексу України).
• об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника, як фізична особа — підприємець, то такий платник — власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.

Пільги зі сплати податку

Відповідно до підпункту 266.4.1. пункту 266.4. Податкового кодексу України пільги для власників житлової нерухомості для фізичних осіб - платників податку встановлюються:

• для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
• для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
• для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

      Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості. Для встановлення пільги береться до уваги майновий стан та рівень доходів фізичних осіб, власників нерухомості.

Деякі сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад не тільки встановили власний розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та змінили (збільшили) граничну площу об’єктів, що звільняється від оподаткування, а також затвердили переліки об’єктів нерухомого майна, які не підлягають оподаткуванню (встановили власні пільги щодо сплати податку).

Щороку, до 1 лютого поточного року, сільські, селищні, міські ради подають до податкової інспекції за місцезнаходженням житлової нерухомості відомості стосовно пільг.

Варто зазначити, що, наприклад, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які прийнято (введено) в експлуатацію, але право власності на які не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку, не є об’єктом оподаткування!

Кому не надається пільга з податку на нерухоме майно?

Пільги з податку на житлове нерухоме майно для фізичних осіб не надаються:

• якщо площа нерухомого майна перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;
• якщо нерухоме майно використовується їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) ( п.п. 266.4.2. Податкового кодексу України).

Надсилання податкового повідомлення - рішення про сплату суми податку

Щороку до 1 липня податковою інспекцією, власникам нерухомого житлового та нежитлового майна, надсилаються (вручаються) за місцем  реєстрації платника податків податкове повідомлення- рішення про сплату суми податку із зазначенням відповідних платіжних реквізитів сільських, селищних, міських рад, а іноземцям таке повідомлення надсилається за місцезнаходженням об’єктів житлової або нежитлової нерухомості, що перебувають у їх власності.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних (пп. 266.7.3 ПКУ) .

Порядок нарахування податку

Податок на нерухоме житлове майно нараховується Державною податковою інспекцією за місцем реєстрації власника - фізичної особи у такому порядку:

1. за власність одного нерухомого житлового майна, в тому числі його частки, податок нараховується, виходячи з бази оподаткування (для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів),та пільги встановленої сільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
2. за власність  більше однієї житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок нараховується виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів (для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів), та пільги встановленої сільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
3. за власність житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок нараховується виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів (для різних типів об’єктів житлової нерухомості, - на 180 кв. метрів),  та пільги встановленої сільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
4. сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості (п. 266.7 Податкового кодексу України.

При нарахуванні податку на нежитлову нерухомість береться до уваги загальна площа кожного об’єкта нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно п. 266.8.1. Податкового кодексу України, якщо змінився власник майна протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Строки сплати податку

Строки сплати податку за нерухоме майно
фізичними особами	протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
юридичними особами	авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації";

Податок може сплачуватися у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків.

Відповідальність

Крім того, інформуємо про те, що з 1 січня 2018 року передбачена відповідальність фізичних осіб за несплату податку на нерухоме майно та земельного податку до бюджету! Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу).

Відповідальність за несплату податку на нерухоме майно протягом строків визначених пунктом 266.10 ст. 266 Податковим кодексом України
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання	у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання	у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (стаття 126 Податкового кодексу).

На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.