Податок на доходи фізичних осіб
Нормативна база
Податок на доходи фізичних осіб
Податок на доходи фізичних осіб — загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян — резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні. Податковий кодекс України (далі- ПК України) містить окремий розділ (Розділ IV) під назвою «Податок на доходи фізичних осіб» (статті 162–179).
Під час визначення податку на доходу фізичних осіб важливими є наступні поняття: платник податку- ст.162 ПК України, об'єкт оподаткування - ст. 163 ПК України,база оподаткування - ст. 164 ПК України, податкова знижка - ст. 166 ПК України, ставка податку - ст. 167 ПК України, податкові соціальні пільги - ст. 169 ПК України.
Платники податку
Платниками податку на доходи фізичних осіб є:
- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
- податковий агент.
Об'єкт оподаткування
Об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Ставки податку
Таблиця взята з сайту:https://index.minfin.com.ua/ua/labour/incometax/
Податкові соціальні пільги
Поряд з обов'язком сплачувати податок, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Податкова соціальна пільга надається, якщо розмір нарахованої місячної зарплати не перевищує суми, яка дорівнює місячному прожитковому мінімуму, помноженому на 1,4 і округленому до десятків гривень. При цьому податкова соціальна пільга застосовується тільки до зарплати і не стосується інших доходів (заробітків підприємців або сум, отриманих від проведення незалежної професійної діяльності).
Якщо працівник, крім зарплати, отримує виплати з бюджету у вигляді стипендії, грошового чи майнового забезпечення учня, студента, аспіранта, ординатора, ад'юнкта, військовослужбовця пільга до таких видів доходів не застосовується.
Податкова соціальна пільга надається тільки за одним місцем роботи. Якщо людина працює на декількох підприємствах, вона сама може обрати, де їй вигідніше скористатися правом на податкову соціальну пільгу. Для цього потрібно подати роботодавцю письмову заяву та прикласти копії документів, які надають право на податкову соціальну пільгу.
На податкову соціальну пільгу мають право обидва батьки і надається вона на кожну дитину, але тільки для одного з батьків граничний розмір зарплати, що дає право на податкову соціальну пільгу збільшується в залежності від кількості дітей у віці до 18 років.
Докладний переліком податкових соціальних пільг в статті 169 ПК України.
