Додаткова відпустка учасникам бойових дій

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 16:43, 21 лютого 2020, створена Mariya.ukhanova (обговорення | внесок) (Доповнення нормативної бази до консультації)

Нормативна база

Статус учасників бойових дій та інвалідів війни визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (інваліда війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на «військову» відпустку. Причому неважливо, працює він за основним місцем роботи чи за сумісництвом. Право на таку відпустку передбачене статтею 77-2 Кодекс законів про працю України і статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон про відпустки).
Відповідно до статті 162 Закону про відпустки учасники бойових дій, інваліди війни, статус яких визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають право на додаткову оплачувану відпустку (далі — додаткова відпустка учасника бойових дій). Тривалість такої відпустки становить 14 календарних днів на рік.
Додаткова відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток.
Норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Тому, надаючи додаткову відпустку учасника бойових дій, роботодавець зобов’язаний ураховувати деякі особливості:

Додаткова відпустка учасника бойових дій:

  • надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 календарних днів;
  • надається понад щорічні основну та додаткову відпустки;
  • має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається;
  • початок якої припадає на один рік (наприклад, 2018-й), а закінчення на наступний (2019-й), вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок (тобто за 2018-й). Тому у 2019 році такий працівник матиме право на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості — 14 календарних днів;
  • не може бути перенесена або продовжена з причин, зазначених у стаття 11 Закону про відпустки, у тому числі й у зв’язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом додаткової відпустки учасника бойових дій;
  • не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку;
  • може бути використана працівником як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, за наявності документів, що підтверджують право на неї (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).

Окремо зупинимося на наданні такої відпустки новоприйнятому працівнику. Якщо такий працівник у поточному календарному році (наприклад, у 2017-му) до влаштування до цієї установи працював у іншого роботодавця і скористався правом на таку відпустку, то теперішній роботодавець додаткову відпустку учасника бойових дій за поточний (2017-й) календарний рік не надає.
Якщо ж працівник, який має право на додаткову відпустку учасника бойових дій, у поточному (2017-му) календарному році ніде не працював або працював у іншого роботодавця, але права на таку відпустку тоді ще не мав, і таке право виникло в період роботи у цій установі, то теперішній роботодавець зобов’язаний надати такому працівнику додаткову відпустку учасника бойових дій за поточний (2017-й) календарний рік.

Чи виплачується компенсація за додаткову відпустку?

У разі невикористання військовослужбовцями – учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова компенсація – це зазначено в пункті 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Верховний Суд своїм Рішенням від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18 зазначає, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.

Що робити щоб отримати компенсацію?

Під час звільнення написати рапорт на отримання грошової компенсації до військового комісаріату.

Вирішення спору в судовому порядку

У разі отримання письмової відмови військового комісаріату щодо неможливості нарахування та виплатити грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій у добровільному порядку, особа має право

звернутися в рамках адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі ч. 1 ст. 19 КАСУ з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Перелік документів необхідних для складання адміністративного позову

Для складання обгрунтованого позову необхідно буде мати такий перелік документів, який необхідно буде додати до адміністративного позову:

  • лист військового комісаріату, з якого буде вбачаться, що Вам відмовлено в нарахування та виплати належної грошової компенсації відпустки, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів;
  • довідка з________ районного військового комісаріату, якою буде підтверджуватися факт та строки проходження Вами служби у Збройних силах України;
  • копія витягу з наказу військового комісара ________ районного військового комісаріату від __.___.20__ № __, з якого буде вбачаться, що Вам дійсно не виплатили належну грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку;
  • копія військового квитка;
  • копія паспорту;
  • копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
  • копія посвідчення серія УБД № _____ Управління персоналу штабу військової частини _____ від __.____.20__ р.;.

Строк звернення до адміністративного суду

Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 КАСУ, відповідно до якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі подання особою позову 'після закінчення строків', установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 1 ст. 123 КАСУ)

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. (ч. 2 ст. 123 КАСУ)

Підсудність справи

Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (ч. 1 Стаття 25 КАСУ)

Судовий збір

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, як учасник бойових дій.

Шаблон адміністративного позову

До ХАРКІВСЬКОГО ОКРУЖНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6

inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОЗИВАЧ :    

Іванов Іван Іванович,

"__" _____ 19__ року народження,

уродженець ___________________________,

який зареєстрований та проживає за адресою:

______________________________________

РНОКПП – _____________

Засіб зв’язку: +38 _____________________

Електронна пошта: ___________________

ВІДПОВІДАЧ:   

Харківський обласний військовий комісаріат

код ЄДРПОУ 08166355

Місцезнаходження та адреса для листування:

вул. Коцарська, буд. 56, м.Харків-52, 61052

Засіб зв’язку:  (057) 734 96 65

Електронна пошта: не відома

Судовий збір – відповідно до

п. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий

збір», позивач звільнений від

сплати судового збору під час

розгляду справи, як учасник

бойових дій

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

Наказом Командувача військ оперативного командування «Схід» (по особовому складу) від  __.___.20__ року № ___ мене лейтенанта Іванова Івана Івановича, старшого офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів ____________ районного військового комісаріату Харківської області було звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за підпунктом «а» ( у зв’язку із закінченням строку контракту), виключено зі списків особового складу _____________ районного військового комісаріату з __.___.20__ року та направлено для постановки на військовий облік до __________ РВК Харківської області.

Однак, станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу Харківський обласний військовий комісаріат не провів зі мною розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 20__ року по 20__ рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби __.___.20__ року.

Додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій, не використовував за вказаний період, що вбачається з витягу з наказу військового комісара Вовчанського районного військового комісаріату (по стройовій частині) від __.___.20__ р. № ___.

Звернувшись невідкладно з відповідним рапортом до відповідача від __.___.20__ року про здійснення виплати мені грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 20__ року по 20__ рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мені було надано письмове роз’яснення Харківського обласного військового комісаріату від __.___.20__ р. № ______ про те, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. На даний час в Україні триває «Особливий період». Частиною 19 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки, а отже за період проходження служби за контрактом в __________ РВК, я не набув відповідного права на отримання додаткової відпустки, передбаченої  п. 12 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому не маю право на отримання грошової компенсації.

З даним прийнятим рішенням Харківського обласного військового комісаріату я не згодний, вважаю, його протиправним, необґрунтованим, безпідставним, та таким, що істотно порушує мої законні інтереси та права на отримання грошової компенсації  за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 20__ року по 20__ рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з наступних підстав.

По-перше, згідно довідки від __.___.20__ року № ___, виданої ______ районним військовим комісаріатом, підтверджується той факт, що, я лейтенант запасу Іванов Іван Іванович в період з __.___.20__ року по __.___.20__ року проходив військову службу в Збройних Силах України, під час якої отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серія УБД № ______ виданої Управлінням персоналу штабу військової частини ____ від __.___.20__ року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством..

Статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

Так, згідно ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги:

… 12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік».

Крім того, пунктами статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII роз’яснено право військовослужбовців на відпустки, порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них, а саме:

…8. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

…14. …У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

…17. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

18. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

19. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів».

Додатково звертаю увагу суду на те, що статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено значення основного терміну особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій».

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із моїм звільненням дійсно виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Однак, відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тобто, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення мене зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено зі мною усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 20__ року по 20___ рік.

Крім того, зазначаю, що у зв`язку з настанням особливого періоду я не мав змоги скористатися додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати.

Натомість частинами 3, 5, 6 Розділу XXXI. «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, встановлено можливість виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, за минулі роки.

Тому, зважаючи на вищевикладене, вважаю позицію відповідача неправомірною та протиправною стосовно того,  що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, я не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки. Так як, припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень, закріплених  ст. 9  Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.    

На виконання вимог ст. 160 КАСУ, повідомляю суд наступне: вжиття заходів досудового врегулювання спору проводилися; вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви здійснювалися; оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви, наявні у позивача; іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано; витрат при розгляді справи нести не очікую.

Таким чином, з огляду на зазначене вище та керуючись ст.ст. 2, 5-9, 17, 18, 104-106, 160, 161 КАС України, ст.19 Конституції України,  ст.ст. 4, 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР, ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ, Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, ч.ч. 3, 5, 6 Розділу XXXI. «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260,-

П Р О Ш У    С У Д:

1. Прийняти даний адміністративний позов до розгляду та задовольнити мої вимоги.

        2. Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, код - 08166355 щодо ненарахування та невиплати Іванову Івану Івановичу, __.___,19___ року народження, уродженцю ___________, який зареєстрований та проживає за адресою: ___________________, РНОКПП – ___________, грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 20__ року по 20__ рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби __.___.20__ року.

3. Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат, код - 08166355 нарахувати та виплатити Іванову Івану Івановичу, __.___,19___ року народження, уродженцю ___________, який зареєстрований та проживає за адресою: ___________________, РНОКПП – ___________, грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 20__ року по 20__ рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби __.___.20__ року.

4. Розглянути справу без моєї участі, в зв’язку з віддаленим місцем проживання, вимоги підтримую в повному обсязі.

Додаток:

  • лист Харківського обласного військового комісаріату від __.___.20__ р. № ___________;
  • довідка ________ районного військового комісаріату від __.___.20__ р. № ___;
  • копія витягу з наказу військового комісара ________ районного військового комісаріату від __.___.20__ № __;
  • копія військового квитка Іванова І.І.;
  • копія паспорту Іванова І.І.;
  • копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Іванова І.І.;
  • копія посвідчення серія УБД № _____ Управління персоналу штабу військової частини _____ від __.____.20__ р.;
  • копія адміністративного позову з відповідними додатками для відповідача;
  • Заявка про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення.

  „___” ________________ 20__ року                                           підпис                         І.І. Іванов    

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Додаткова_відпустка_учасникам_бойових_дій&oldid=17108