Наїзд на пішохода: відповідальність водія та пішохода

Нормативно-правова база

Кодекс про адміністративні правопорушення

Кримінальний кодекс України

Цивільний кодекс України

Закон України "Про дорожній рух"

Постанова Верховного Суду. Касаційного цивільного суду від 20.11.2019 № 296/2509/16-ц

Постанова Кабінету Міністрів України "Про правила дорожнього руху"

Обов’язки основних учасників дорожнього руху

Згідно з Законом України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасниками дорожнього руху є водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Всі учасники дорожнього руху мають не тільки права, але й обов’язки.

Водій як учасник дорожнього руху повинен:

• мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
• виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції;
• вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху ;
• не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
• перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;
• надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю.

Пішохід як учасник дорожнього руху повинен:

• рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;
• перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
• керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;
• не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
• не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;
• стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
• не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Поняття «наїзд на пішохода»

Дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Одним із видів є «наїзд на пішохода».

Наїзд на пішохода — подія, за якої: автотранспортний засіб наїхав на людину; пішохід наштовхнувся на машину, що рухається; людина отримала пошкодження від вантажу, що перевозиться транспортним засобом.

Винуватцями даного виду дорожньо-транспортної пригоди можуть бути як пішоходи, так і водії.

До ДТП з вини водія потрібно віднести наїзд на пішохода:

• на переході;
• під час руху заднім ходом;
• на тротуарі;
• у дворі;
• з порушенням правил руху, порядку перестроювання транспорту, перевищенням швидкості руху.

До ДТП з вини пішохода слід віднести наступні події:

• транспорт збив пішохода, який переходив проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, а також в місцях, де встановлено огородження;
• водій скоїв наїзд на пішохода, який тривалий час стояв на проїжджій частині, при цьому зупинка пішохода не пов'язана із забезпеченням безпеки руху;
• пішохід рухався по проїжджій частині, коли можна було йти по тротуару або пішохідній доріжці.

Для з’ясування винних осіб в дорожньо-транспортній пригоді, ступеня шкоди заподіяної здоров’ю потерпілого від ДТП, проводяться судово-медична експертиза та автотехнічна експертиза.

Судово-медична експертиза дозволяє з'ясувати характер тілесних ушкоджень учасників даної пригоди; причину смерті, якщо в результаті ДТП настала смерть учасника дорожнього руху; з'ясовує питання щодо наявності ступеня алкогольного сп’яніння учасників дорожнього руху; визначає механізм утворення тілесних ушкоджень та їхнього зв’язку з подією, з’ясування стану здоров’я потерпілих.

Автотехнічна експертиза встановлює науково обґрунтовану характеристику процесу ДТП у всіх її фазах, визначає об'єктивні причини ДТП та поведінку окремих її учасників. Автотехнічна експертиза: встановлює механізм ДТП; швидкість руху автомобіля і гальмівного шляху; параметри руху транспортних засобів до моменту ДТП; місце зіткнення автомобілів (місце наїзду на пішохода, на перешкоду); відповідність дій учасників ДТП правилам дорожнього руху; дає змогу сформулювати експертний висновок про те, чи можливо було запобігти аварії при певних умовах.

Результати даних експертиз безпосередньо впливають на кваліфікацію дій особи, що винна у скоєнні ДТП.

Відповідальність винних осіб

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а також у випадку, якщо в результаті цих дій потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Вчинення даного правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року (ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин регулюються ст. 127 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо була спричинена аварійна обстановка - накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Цивільно-правова відповідальність

Настає як наслідок за заподіяну матеріальну або моральну шкоду.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1.ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, дана стаття регламентує відповідальність водія транспортного засобу.

За наявності у діях пішохода вини щодо порушення правил дорожнього руху, за результатом яких учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах (ст. 1166 Цивільного кодексу України). Водночас, на нього не можуть бути покладені обов'язки з відшкодування шкоди, нанесеної джерелом підвищеної небезпеки (Постанова Верховного Суду. Касаційного цивільного суду від 20.11.2019 № 296/2509/16-ц).

Кримінальна відповідальність

Настає в результаті порушення правил дорожнього руху, що спричинили заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, а також у разі настання смерті потерпілого або потерпілих.

Якщо особою, яка спричинила виникнення ДТП є водій транспортного засобу, то відповідальність настає за ст. 286 Кримінального кодексу України Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом. Санкція даної статті передбачає покарання в залежності від ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Якщо в результаті ДТП потерпілому було завдано середньої тяжкості тілесне ушкодження - штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Якщо в результаті ДТП настала смерть потерпілого або заподіяно тяжке тілесне ушкодження - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Якщо ДТП спричинило загибель кількох осіб - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Якщо винною за вчинення ДТП особою було визнано пішохода, то покарання настає за статтею 291 Кримінального кодексу України, що регламентує відповідальність за порушення чинних на транспорті правил, норм і стандартів виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки та карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.