Cпадкування фермерського господарства

Нормативна база

1. Конституція України [1];
2. Земельний кодекс [2];
3. Цивільний кодекс [3];
4. Закон України “Про фермерське господарство” від 19.06.2003 р. № 973-ІУ [4];
5. Постанова КМУ від 10 грудня 2003 р. N 1908 "Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується".[5]

Поняття фермерського господарства

Фермерське господарство надалі (ФГ) є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. Фермерське господарство є юридичною особою, яке діє на основі Статуту.

Створення фермерського господарства

Перший етап пов’язаний з одержанням земельної ділянки у власність чи користування засновником (-ами), для цього засновник має володіти спеціальною земельною дієздатністю, тобто мати досвід роботи у сільському господарстві. Другий етап — це реєстрація ФГ як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Якщо засновник ФГ вже має у власності чи користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення (це можуть бути землі, передані не лише для ведення фермерського господарства, а й для ведення товарного с/г виробництва), то такий засновник проходить лише другий етап створення ФГ .

Майно фермерського господарства - земельна ділянка

Майно ФГ належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до його складеного капіталу, передаються йому на визначений у Статуті термін. Таким чином, право користування земельною ділянкою має бути відображено в Статуті ФГ. Якщо це право постійного користування, то строк, на який передається право користування земельною ділянкою головою ФГ самому ФГ, не вказується. Якщо ж ідеться про оренду земельної ділянки — має бути вказаний термін, передбачений таким договором. Земельні ділянки (ст. 116 Земельного кодексу України) для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності єдиним масивом. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються із заявою до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Право власності на майно, яке використовується для ведення фермерського господарства

За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону ФГ як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства. Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом.

Спадкування прав громадян у фермерському господарстві

Статтею 1225 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, право користування чужою земельною ділянкою для забудови, право користування чужим майном. Першим кроком спадкоємців (у т. ч. і спадкоємців особи, яка одноособово створила ФГ) для здійснення своїх спадкових прав є звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для прийняття спадщини та отримання (після закінчення 6-місячного строку) свідоцтва про право на спадщину.

Документи, які необхідно подати для оформлення спадщини

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно здійснюється нотаріусом на підставі поданих спадкоємцем особистих документів (паспорт, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку та інших...) та правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. В кожному конкретному випадку щодо необхідних документів для оформлення спадкових прав визначає нотаріус, який відкрив спадкову справу. Для цього йому необхідно надати статут господарства. Адже саме статут установлює первісні внески до ФГ (що характеризують статус майна господарства), визначає порядок формування майна господарства (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього тощо. Нотаріус після детального аналізу основних положень статуту визначає, що є спадковим майном ФГ, який правовий статус такого майна та, відповідно, які саме документи необхідні для оформлення спадкових прав.

Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

• особисті немайнові права;
• право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Якщо спадкодавець був єдиним членом фермерського господарства, то господарство, як юридична особа, припиняє своє існування (у зв'язку зі смертю єдиного члена господарства). Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. У разі виникнення спору з приводу того, кому зі спадкоємців повинна перейти земельна ділянка, якщо вона не підлягатиме поділу з вищенаведених підстав, спір повинен вирішуватися в судовому порядку.