Громадські та інші роботи тимчасового характеру для безробітних осіб

Нормативна база

• Кодекс законів про працю України від 10.12. 1971 р. № 322-VIII
• Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X
• Закон України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. № 5067-VI
• Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ
• Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру» від 20 березня 2013 р. № 175
• Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 р. № 311-09
• Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58

Загальна характеристика

Громадські роботи є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, що організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці і матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. Крім того, з цією ж метою передбачена можливість організації роботодавцями інших робіт, що носять тимчасовий характер (ч. 8 ст. 31 Закону № 5067).

Громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових робочих місцях ― для організації таких робіт не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії.

Тимчасовими вважаються працівники, яких прийнято на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), – до чотирьох місяців (п. 1 Указу № 311). Списку тимчасових робіт не встановлено, а отже, тимчасовий працівник може виконувати:

– будь-яку роботу, для виконання якої його працевлаштовують на строк до двох місяців;

– конкретну роботу, передбачену для посади тимчасово відсутнього працівника. При цьому тимчасовий працівник приймається на роботу на тих самих умовах, на яких працює тимчасово відсутній працівник.

Види громадських робіт

Види громадських робіт визначаються місцевими органами влади (місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад) за критеріями, встановленими у ч. 3 ст. 31 Закону № 5067, а саме:

1. мають тимчасовий характер і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;
   
3. можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;
   
5. мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;
   
7. надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, що не потребують додаткової спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки.
   

До громадських та інших робіт тимчасового характеру не відносяться роботи, що пов’язані з ризиком для життя, відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 р. № 15. Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 175 (далі — Порядок № 175).

Умови участі

У п. 3 Порядку № 175 встановлено, що до виконання громадських та інших робіт тимчасового характеру залучаються наступні категорії осіб:

— зареєстровані безробітні;

— особи, які перебувають на обліку в територіальних органах Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах (далі — територіальні органи Держслужби зайнятості) як такі, що шукають роботу;

— працівники, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 відсотків передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (далі — працівники, які втратили частину заробітної плати).

Участь у таких роботах зазначені особи можуть брати протягом строку, що сумарно у межах року не перевищує 180 календарних днів.

Працівники, які втратили частину заробітної плати, мають право без припинення трудових відносин на участь у громадських роботах, у тому числі тих, що оплачуються за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд), у межах строку зупинення (скорочення) виробництва (ч. 7 ст. 31 Закону № 5067).

Виконання громадських робіт та робіт тимчасового характеру має здійснюватися вищезазначеними категоріями осіб на добровільних засадах (ч. 1 ст. 31 Закону № 5067) ― тобто направлення осіб на такі роботи можливе тільки за їх згодою.

Проте не слід забувати, що відповідно до ч. 7 ст. 46 Закону № 5067 для безробітних, які не мають професії, або таких, що працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку як безробітні більше шести місяців, підходящою роботою також вважається участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць. Так само і для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви, що триває більше 12-ти місяців, участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, що тривають понад один місяць, за умови, що вони відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема, за спорідненими професіями, також вважається підходящою роботою. Щоправда, зазначене не стосується громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років.
При цьому, дворазова відмова від запропонованої підходящої роботи (тобто у даному випадку ― і від участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру) призводить до припинення реєстрації безробітного в територіальних органах Держслужби зайнятості (п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067) та, відповідно, до втрати матеріальної підтримки на період пошуку роботи.

Соціальні гарантії для осіб, зайнятих на громадських роботах

На осіб, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

З особами, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці укладають в письмовій формі строкові трудові договори, а до їх трудових книжок вносять відповідні записи.

Період участі зареєстрованих безробітних у громадських роботах зараховується до страхового стажу.

Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати, та відповідно до положень угоди. За зареєстрованими безробітними зберігається право на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах. Тобто, безробітна особа під час участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру отримує і заробітну плату за виконання робіт і допомогу по безробіттю.

Організація робіт та їх фінансування

Громадські роботи організовуються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за участю служби зайнятості на договірних засадах.
Місцеві органи влади щороку ( до 1 січня), відповідно до територіальних програм зайнятості населення та інших відповідних програм, приймають рішення (розпорядження) щодо організації громадських робіт, визначають види робіт, роботодавців, за участю яких планується організація таких робіт, та інформують їх про прийняте рішення. Місцеві органи влади доводять територіальним органам Держслужби зайнятості інформацію про прийняте рішення (розпорядження) і обсяги коштів, необхідних для фінансування організації громадських робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону № 5067 та п. 10 Порядку № 175 фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел. Ці кошти спрямовуються на:

— оплату основної та додаткової заробітної плати осіб, визначеної відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР;

— сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), зокрема, у період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

— оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

— оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт та у зворотному напрямку осіб, які беруть участь у громадських роботах;

— оплату медичного та наркологічного огляду (у разі потреби);

— придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, їх ремонт та обслуговування.

Для укомплектування тимчасових робочих місць роботодавці подають територіальним органам Держслужби зайнятості інформацію про потребу в робочій силі, відповідно до якої територіальні органи Держслужби зайнятості здійснюють направлення осіб з числа визначених категорій.

Зареєстрований безробітний зобов’язаний відвідати територіальний орган Держслужби зайнятості протягом 14 робочих днів після закінчення строкового трудового договору. У разі невідвідування зареєстрованим безробітним територіального органу Держслужби зайнятості в установлений строк, реєстрація безробітного в зазначеному органі припиняється (п. 13 Порядку № 175).

Документальне оформлення робіт тимчасового характеру

Роботодавці можуть організовувати для безробітних та інших категорій осіб строком до шести місяців роботи, що мають тимчасовий характер. З безробітними, які залучаються до виконання таких робіт, укладають трудові договори на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів.

Фінансування організації робіт тимчасового характеру здійснюється за рахунок коштів роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.

Контроль і відповідальність

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ (далі — Закон № 1533) та положень Договору, територіальний орган Держслужби зайнятості має право:

— здійснювати перевірку цільового використання роботодавцем коштів, що були отримані ним на організацію громадських робіт, — один раз на півроку та у разі дострокового розірвання Договору за ініціативою роботодавця;

— проводити перевірку у разі надходження письмового звернення від фізичної або юридичної особи про факти порушення роботодавцем законодавства щодо організації громадських робіт або умов Договору — упродовж 30 робочих днів з дня отримання такої інформації;

— під час перевірки отримувати від роботодавця необхідні документи та пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки;

— припинити фінансування громадських робіт за рахунок коштів Фонду у разі виявлення перевіркою фактів нецільового використання коштів або неподання довідки про виконання громадських робіт у встановлений строк.

За порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду накладається штраф у розмірі наданої Фондом суми, використаної з порушенням (ч. 2 ст. 38 Закону № 1533).

За порушення порядку використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання визначених Законом № 153³ відомостей, подання недостовірних відомостей про використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, посадові особи підприємств, установ, організацій, фізичні особи, які використовують найману працю, несуть адміністративну відповідальність відповідно до ст.165³ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) у розмірі від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі повторного порушення протягом року — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така ж відповідальність встановлена у ст. 188²³ КУпАП за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам Фонду (працівникам Держслужби зайнятості) у проведенні перевірок щодо використання страхових коштів, зокрема, наданих для фінансування організації громадських робіт. Відповідальність за відповідність громадських робіт інтересам територіальної громади та належність їх до суспільно корисних робіт покладається на місцеві органи влади. Територіальний орган Держслужби зайнятості несе відповідальність згідно із законодавством України за несвоєчасне фінансування за рахунок коштів Фонду своєї долі витрат на організацію громадських робіт.