Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Закон України “Про заставу”
• Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"
• Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"
• Закон України "Про виконавче провадження"
• Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"

Поняття договору зберігання речі у ломбарді

Договір зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг. Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 ЦК України). Однак слід враховувати ст. 955 ЦК, яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами. До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу (ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 р., зі змінами). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей. Послуги ломбарду щодо зберігання можна порівнювати з послугами заставодержателя при заставі рухомого майна (закладі).

Сторонами у цьому договорі є, з одного боку, професійний зберігач - ломбард. Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг. Другою стороною є споживач ломбардних послуг - фізична особа, що потребує особливого захисту як слабша сторона договору. Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію ст. 633 ЦК України "Публічний договір".

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі - поклажодавцю іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. Ця норма кореспондує з ч. 1 ст. 937 ЦК України про форму договору зберігання. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Поклажодавець має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено. На підтвердження факту укладення договору зберігання мають існувати інші письмові докази. У разі втрати іменної квитанції на здане в ломбард майно можна також видавати дублікати. Це здійснюється за письмовою заявою власника майна після пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Особливості договору зберігання речі у ломбарді

Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:

1. шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
2. за ухвалою суду (судовий секвестр);
3. постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
   

У ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. ЦК України такого правила не передбачає, тому користування предметом добровільного і судового секвестру заборонено (ст. 944 ЦК України). Об'єктом зберігання у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару, (статті 956-966 ЦК України). Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні. Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (ст. 48 ЗУ "Про заставу"). Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (ч. 4 ст. 632 ЦК). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

Суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі. Згідно з ч. 3 ст. 967 ЦК України прийняте на зберігання майно ломбард зобов'язаний застрахувати в повній сумі його вартості за оцінкою, яку було зроблено за згодою сторін при прийманні майна. Згадане положення отримало підтвердження у ч. 2 ст. 10 ЗУ "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р., зі змінами: "ломбард зобов'язаний страхувати прийняте в заставу майно за рахунок заставодавця за оцінкою, яка за згодою сторін проводилась при прийнятті майна в заставу". Держфінпослуг, у свою чергу, зобов'язує ломбард, що бажає набути статусу фінансової установи, мати укладений агентський договір зі страховою компанією щодо страхування майна, яке приймається у заставу та/або на зберігання. ЗУ "Про заставу" (ст. 12) і ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (ст. 6) визначають істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді. Таким чином, страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Порядок зберігання

Для зберігання речі потрібно звертатися до небанківської фінансової установи, яка займається діяльністю з надання фізичним особам фінансових кредитів під заклад, із зберігання речей (Ломбард).

Плата за договором зберігання речі у ломбарді.

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду. А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні трьох місяців від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.

Правові наслідки зміни або розірвання договору

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Оскільки перелік змін, наведених у ч. І ст. 653 ЦК, не вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (СТ.512ЦК).

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі, яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з ч. 1 ст. 938 ЦК України ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Так, якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню. Водночас у ЦК України не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації. Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в ЦК і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. З ст. 636 ЦК України).

Зміна та розірвання договору діє лише на майбутнє, що принципово відрізняє їх від визнання правочину недійсним. Тому невірною є вимога про визнання договору недійсним і його розірвання, бо одне виключає інше. З того, що наслідки розірвання або зміни договору діють лише на майбутнє, випливає й те, що сторони не мають права вимагати повернення виконаного ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4. ст. 653 ЦК України).

Врегулювання спорів між сторонами договору

У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [позовною заявою].