Особливості державної реєстрації права власності спадкодавця за заявою спадкоємця

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

  1. Цивільний кодекс України
  2. Закон України "Про нотаріат"
  3. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
  5. Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"

Загальні положення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно у порядку спадкування

Відповідно до ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України "Про нотаріат", нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при:

  • видачі свідоцтва про право на спадщину за законом - перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
  • видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом - перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

Поширеними є випадки, коли до складу спадщини входить нерухоме майно, право власності на яке спадкодавцем було набуто за життя, але не було зареєстроване належним чином.

Пунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Частина 4 статті 3 Закону містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, та у випадках, визначених статтею 28 Закону.

Частиною 3 статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

  1. реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
  2. на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно із пунктом 66 Порядку № 1127 звернутись до суб'єкта державної реєстрації прав або державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності спадкодавця, що було набуто останнім за життя.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону, заявником в процедурі державної реєстрації прав серед інших є спадкоємець у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно з Законом.

Отже, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, право власності на яке спадкодавцем набуто за життя, але не було зареєстроване належним чином, нотаріус перед видачею свідоцтва про право на спадщину вносить відомості про право власності спадкодавця на таке майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно шляхом проведення відповідної державної реєстрації права власності за заявою спадкоємця.

Куди звертатися?

Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса (абз. 1 п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя (ч. 5 ст. 3 Закону).

У разі коли нерухоме майно розташоване в межах декількох територій - Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва чи м. Севастополя, державна реєстрація прав проводиться в межах однієї території, що обрана заявником (п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Суб’єкти, які здійснюють державну реєстрацію:

  • виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
  • акредитовані суб’єкти;
  • державні реєстратори прав на нерухоме майно;
  • нотаріуси.

Довідатись про місцезнаходження субєктів державної реєстрації прав в кожній області можна звернувшись до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у кожній області.
Про контактні дані і місцезнаходження нотаріусів можна довідатись в Єдиному реєстрі нотаріусів України.

Перелік необхідних документів

Для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються:

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб’єкта права власності - спадкодавця з обов’язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Реєстрація права власності спадкодавця за заявою спадкоємця має наслідком не виникнення права власності спадкодавця в момент такої реєстрації, а офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття спадкодавцем речових прав на нерухоме майно, що відбулось в нього за життя.

Строки проведення реєстрації та адміністративний збір встановлюються на загальних підставах.

Див. додатково

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Особливості_державної_реєстрації_права_власності_спадкодавця_за_заявою_спадкоємця&oldid=11670