Боргова розписка

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база:

Визначення боргової розписки

Боргова розписка це письмовий документ що видається на підтвердження укладення договору позики та його умов.

Боргова розписка сама по собі не є договором позики – це лише підтвердження такого договору, який був укладений між сторонами!

Якщо особа вирішила надати в борг грошові кошти, або ж отримати їх, дані дії та умови повернення позиченого варто викласти в договорі позики і додатково підтвердити написаною позичальником борговою розпискою. Тобто правильно складена розписка всього лише підтверджує факт укладення договору позики (ст. 1047 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (станом на 2023 р.- 170 грн.), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зміст та форма боргової розписки

Зразок

Боргова розписка укладається у довільній письмовій формі, але має включати в себе наступне:

У розписці мають бути чітко зазначені: - ПІБ; – ідентифікаційний код позичальника; – паспортні дані позичальника та позикодавця (за наявності); – місце проживання (реєстрації) позичальника; – дата, місце складення розписки; – сума (цифрами та прописом) і валюта позики (може бути і євро, і долар США, і канадський долар, і британські фунти-стерлінги тощо); – слова «отримав» та «зобов’язуюсь повернути»; – строк повернення коштів (може бути конкретна дата, може бути «на вимогу»); – порядок повернення позики (одноразовим платежем чи періодичними; якщо частинами, то необхідно визначити таку періодичність); – підпис позичальника – обов‘язково!

  1. Рекомендації: – розписка нотаріальному посвідченню не підлягає незалежно від суми і валюти позики, тому є дійсною, якщо вона зроблена просто в письмовій формі; – наявність свідків передачі позики не обов’язкова; – але дуже бажано щоб вони були, треба щоб весь текст розписки був написаний позичальником власноруч; – дуже бажано вказати місце (хоча б назву населеного пункту), де має бути повернений борг (наприклад, місто, де проживає позикодавець – тоді він зможе звернутися до суду в своєму місті, а не в місті, де зареєстрований позичальник); – дуже бажано вказати розмір відсотків за користування позикою (якщо позика платна, як кредит у банку); – дуже бажано визначити штрафні санкції для позичальника за неповернення позики (штраф, пеня).
  2. У випадку, якщо вам не повернули кошти у визначений строк, ви можете звернутися до суду.
  3. Якщо строк повернення у розписці зазначено не було, то потрібно написати лист-вимогу про повернення коштів, бажано надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Після цього у позичальника є 30 днів для повернення боргу. Після спливу цього терміну звертайтеся до суду.
  4. У разі неповернення боргу у визначений розпискою строк ви маєте лише 3 роки від визначеної дати повернення, щоб подати позов до суду.
  5. У разі прострочення, крім основного боргу, ви маєте право стягнути: – інфляційні втрати (якщо валюта зобов’язання – гривня); – 3% річних від суми боргу за весь період прострочення; – плату за користування позикою в розмірі облікової ставки НБУ, якщо в розписці не визначено відсотки за користування позикою і не вказано, що позика є безпроцентною.
  6. При подачі позову до суду потрібно сплатити судовий збір в розмірі 1% від ціни позову (але не менше 0,4 прожиткового мінімуму і не більше 5 прожиткових мінімумів.

Якщо грошові кошти позичаються у валюті, то варто визначити в якій саме та за яким курсом (станом на дату надання). Визначте, що повернення повинно бути виконано у валюті в якій позичалися кошти з умовою інфляції або ж встановленим курсом (станом на дату повернення).

Строк (термін) виконання зобов'язання

  1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
  2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

Дострокове виконання зобов'язання

Боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з вимогами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно статті 625 ЦК України:

  1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
  2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (частини перша, четверта статті 545 ЦК України).

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Судова практика

Див. також