Договір на створення і передачу науково-технічної продукції

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Загальні положення

Договір на створення і передачу науково-технічної продукції - це договір за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх (ст. 331 Господарського кодексу України).

Виконавець – це визначена за результатами тендера або в інший спосіб юридична або фізична особа, що бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт зі створення (передачі) науково-технічної  продукції (п.1 Порядку організації, фінансування, супроводу виконання робіт за договорами на створення та передачу науково-технічної продукції).

Наукова (науково-технічна) продукція – це науковий та (або) науково-технічний (прикладний) результат, призначений для реалізації (п. 14 ст. 1 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”).

Науково-технічний (прикладний) результат - одержані під час проведення прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок нові або істотно вдосконалені матеріали, продукти, процеси, пристрої, технології, системи, нові або істотно вдосконалені послуги, введені в дію нові конструктивні чи технологічні рішення, завершені випробування, розробки, що впроваджені або можуть бути впроваджені в суспільну практику. Науково-технічний (прикладний) результат може бути у формі ескізного проекту, експериментального (дослідного) зразка або його діючої моделі, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, дослідного зразка, проекту нормативно-правового акта, нормативного документа або науково-методичних документів тощо (п.27 ст.1 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність"[1]).

Науково-технічна продукція

Науково-технічна продукція має свою особливість і суттєво відрізняється від традиційних товарів, тому її називають товаром особливого роду.

Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи і послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб’єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими й технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо) (ч. 3 ст. 331 Господарського кодексу України).


Укладання договору

Підставами для укладання договору на створення та передачу науково-технічної продукції є:

Договір може укладатися на виконання усього комплексу робіт від дослідження до впровадження у виробництво науково-технічної продукції, а також на її подальше технічне супроводження (обслуговування) (ч.4 ст.331 Господарського кодексу України).

У разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, договір укладається на її передачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння (ч.5 ст.331 Господарського кодексу України).

Договори на створення і передачу науково-технічної продукції для державних потреб та за участі іноземних суб'єктів господарювання укладаються і виконуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до закону (ч.6 ст.331 Господарського кодексу України).

Правова природа договору на створення і передачу науково-технічної продукції.

Цей договір є: 

1) консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту досягнення сторонами в передбаченому законом порядку і формі згоди за всіма істотними умовами договору (саме з цього моменту в учасників договору виникають права та обов’язки);

2) двостороннім (може бути багатостороннім);

3) оплатним, тобто контрагенти отримують один від одного зустрічне задоволення (певну компенсацію, задля якої укладався договір). 

Зазначений договір залежно від його суб’єктного складу і мети, яку він ставить, може мати як підприємницький, так і непідприємницький характер. Підприємницьким він буде у випадку, якщо замовник за договором – суб’єкт підприємницької діяльності, метою якого є отримання прибутку. Якщо ж договір укладається державним замовником із метою досягнення певного соціального ефекту, тоді він є непідприємницьким.

Характерною ознакою цього договору є творчий характер робіт, які виконуються за ним. Завдяки їхній неповторності, оригінальності, нестандартності стає можливим прорив у невідоме і досягнення певних результатів завдяки цьому. Причому такі результати повинні мати як суб’єктивну (бути новими для суб’єкта, що їх створює), так і об’єктивну (бути новими для суспільства) новизну.

Договір на створення і передачу науково-технічної продукції має алеаторний (ризиковий) характер. Як відомо, в таких договорах на перший план висувається відомий елемент ризику, який приймає на себе кожна зі сторін, оскільки цілком імовірно, що той чи інший контрагент фактично отримає зустрічне задоволення меншого обсягу, ніж ним самим було надане

1 . До ризикових той чи інший договір відносять за наявності якогось фактору невизначеності. В досліджуваному договорі таким фактором, по-перше, є неможливість чітко визначити конкретні параметри майбутнього результату у зв’язку з його творчим характером. Тому при укладенні договору сторони погоджують, як правило, лише загальні вимоги стосовно очікуваного результату, який може бути абсолютно протилежним очікуваному. Безумовно, ризик може бути мінімізований, адже замовник є зацікавленим у рентабельності своєї діяльності та, відповідно, чутливим до сучасних науково-технічних тенденцій і нововведень. Він постійно оцінює ситуацію на ринку, аналізує наявну інформацію про ту чи іншу продукцію, проводить пошук оптимальних для себе проектів, тому до моменту укладення договору вже має достатні знання та уявлення про той результат, який хоче отримати. Проте повністю виключити ризик, навіть за умови надання всієї наявної у нього інформації про бажаний результат, неможливо.

По-друге, досягнення очікуваного результату ще не дає гарантії того, що він надалі буде включений до процесу освоєння та впровадження, тобто ризик за цим договором більшою мірою припадає не на початкову стадію створення науково-технічної продукції (етап науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт), а на стадію впровадження.

Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція.

Мета договору на створення і передачу науково-технічної продукції полягає в отриманні нових наукових (науково-технічних) результатів, та передбачає як кінцеву мету створення продукції та її передання виконавцем замовнику.

Строк дії договору встановлюється, виходячи з обсягу та складності робіт.

Ціна договору визначається за згодою сторін на підставі коштори­су, враховуючи також винагороду виконавця за виконану роботу.

Форма договору

Форма договору на створення і передачу науково-технічної продукції є письмовою із зазначенням істотних умов (предмет договору та його зміст; строк виконання; прийняття та оплата; відповідальність сторін тощо).

Сторони договору

Сторонами договору є виконавець (підрядник) і замовник.

Замовник, має право використо­вувати передані йому результати робіт в межах і на умовах, встановлених договором, а виконавець — використати одержаний ним результат робіт і для себе, якщо інше не встановлено договором, а також може передати результати робіт іншим особам (стаття 896 Цивільного кодексу України).

Обов’язки сторін договору

Відповідно до пункту 3 Порядку  організації та супроводу виконання робіт за договорами на створення (передачу) науково-технічної продукції на сторін договору покладаються певні обов’язки:

Виконавця (підрядника):

  • укладає і веде договори на виконання складових частин НДДКР із співвиконавцями;
  • виконує НДДКР відповідно до завдань і термінів, що встановлені технічним завданням і договором із Держкомінформнауки;
  • надає рекомендації щодо перспективності подальшого проведення досліджень та застосування результатів НДДКР;
  • оформляє патентний захист можливих об'єктів інтелектуальної  власності і розробляє заходи щодо збереження НОУ-ХАУ;
  • складає звітну документацію;
  • несе відповідальність перед Держкомінформнауки за науковий рівень НДДКР, за надані рекомендації, терміни та якість виконаних робіт;
  • подає пропозиції до складу приймальної комісії та здає роботу Держкомінформнауки;
  • готує та подає до органу державної реєстрації реєстраційну та облікову картки НДДКР та заключний звіт для реєстрації.

Замовника:

  • організує супровід і контроль за виконанням НДДКР на всіх її етапах;
  • приймає результати виконання кожного етапу робіт та завершену роботу в цілому, а також рішення щодо подальшого використання результатів НДДКР, спецустаткування, залишків матеріалів та інших матеріальних цінностей, що придбані згідно з договором за кошти Держкомінформнауки;
  • визначає порядок використання об'єктів інтелектуальної власності, створених у процесі виконання договорів;
  • надає Виконавцю методичну підтримку в організації впровадження результатів НДДКР.

Спільні обов'язки виконавця і замовника: забезпечити конфіденційність визначених договором відомостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором. Обсяг відомостей, що належать до конфіденційних, встановлюється договором.

Відповідальність сторін

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Відповідальність сторін за невиконання умов договору покладається здебільшого на виконавця, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. У разі завдання шкоди замовнику через невиконан­ня умов договору виконавець зобов'язаний відшкодувати реальні збитки в межах ціни робіт, у яких виявлено недоліки (тобто упущена вигода підля­гає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом).

Договір на створення та передачу науково-технічної продукції

Форма договору на створення та передачу науково-технічної продукції, затверджена Наказом Міністерства промислової політики України від 01.07.2008 року №425 “Про затвердження Форм договору та додаткової угоди на створення та передачу науково-технічної продукції”.

Судова практика

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Договір_на_створення_і_передачу_науково-технічної_продукції&oldid=50080