Природно-сільськогосподарське районування (зонування) земель
Нормативна база
- Земельний кодекс України
- Закон України «Про землеустрій»
- Закон України «Про охорону земель»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 681 «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 105 «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»
Поняття природно-сільськогосподарсього районування (зонування) земель
Природно-сільськогосподарське районування земель - це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур (ст. 179 Земельного Кодексу України).
Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель.
Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського районування.
Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 681 «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель».
Районування земель здійснюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливостей сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господарської діяльності та вимог екологічної безпеки шляхом обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та узагальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, проведення інших робіт.
Мета природно-сільськогосподарського районування земель полягає в обліку і відображенні положення земель з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур у єдиній системі класифікації (ст. 39 Закону України «Про землеустрій»).
| Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель включає в себе (ст. 26 Закону України «Про охорону земель»): |
|---|
| поділ земель за цільовим призначенням з урахуванням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських культур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки |
| установлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до району (зони) |
| визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу |
| установлення у межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень щодо використання земель або ґрунтів з урахуванням їх геоморфологічних, природнокліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей відповідно до екологічного району (зони) |
Критерії районування земель
Відповідно до п. 5 Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель, районування земель здійснюється за такими критеріями:
| Критерії | Характеристики, що враховуються при районуванні |
|---|---|
| Природно-сільськогосподарські | кліматичні, геоморфологічні, гідрологічні умови, властивості ґрунтів, площа деградованих і малопродуктивних земель тощо |
| Еколого-економічні | рівень перетворення природного середовища, його стійкість до антропогенного навантаження та ступінь ураженості території негативними геологічними процесами |
| Протиерозійні | інтенсивність ерозійних процесів, їх причини, ступінь та динаміка еродованості ґрунтів, однотипність протиерозійних заходів |
| Інші критерії | кількісний вміст токсичних забруднюючих речовин (пестициди, важкі метали, радіонукліди тощо), мікроелементів та ступінь придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур |
Система природно-сільськогосподарського районування земель
Природно-сільськогосподарське районування земель будується за системою, яка являє собою ієрархічні взаємопідпорядковані таксономічні виділи, - від природно-сільськогосподарської зони до природно-сільськогосподарського району в межах рівнинної частини України і від гірської природно-сільськогосподарської області до природно-сільськогосподарського району в межах гірських систем України (п. 2. Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель).
| Відділи | Характеристика відділу |
|---|---|
| Природно-сільськогосподарська зона | найвища таксономічна одиниця районування території України, яка характеризується відповідним балансом тепла і вологи, що визначає головні особливості ґрунтоутворення, формує зональні типи і підтипи ґрунтів, яким притаманні зональні типи сільськогосподарського виробництва, визначеним співвідношенням земельних, у тому числі сільськогосподарських угідь, а також певними системами агротехнічних і меліоративних заходів. |
| Природно-сільськогосподарська провінція | частина зони, що характеризується фаціальними особливостями ґрунтового покриву, з наростанням континентальності клімату (у тому числі тривалості вегетаційного періоду, його тепло- і вологозабезпеченості, сніжності зими, наявності суховійних явищ тощо). Для кожної провінції притаманні певний набір вирощуваних сільськогосподарських культур і відповідна агротехніка. |
| Природно-сільськогосподарський округ | частина провінції, яка відрізняється геоморфологічними та гідрологічними особливостями, характером ґрунтоутворюючих порід, макро- і мезокліматом, а також контурністю сільськогосподарських угідь і особливостями прояву процесів деградації земель та ґрунтів. Округи виділяються головним чином за узагальненим типом рельєфу і характером ґрунтоутворюючих порід. |
| Природно-сільськогосподарський район | ареал у межах адміністративно-територіальної одиниці - області, який є частиною природно-сільськогосподарського округу та характеризується відносно однорідними ґрунтово-кліматичними умовами, подібністю розчленування і дренованості території та інших показників, що впливають на продуктивність використання земель. Районам притаманна певна структура ґрунтового покриву, подібність основних генетичних властивостей ґрунтів, єдність кліматичних, гідрологічних і геоморфологічних умов, тобто факторів, які кардинально впливають на родючість ґрунтів, рівень використання земель і ефективність сільськогосподарського виробництва. |
| Гірська природно-сільськогосподарська область | гірська система, що відзначається різнорідними типами висотної поясності, з якими пов’язані особливості сільськогосподарського використання земель. Поділ гірської природно-сільськогосподарської області на провінції, округи і райони здійснюють аналогічно поділу природно-сільськогосподарської зони. |
| ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! |
|---|
| В Україні виділяється п’ять природно-сільськогосподарських зон (зона Полісся, зона Лісостепу, зона Степу, зона Степу Посушливого, Сухостепова зона) та дві гірські природно-сільськогосподарські області (Карпатська, Кримська). |
Схема (карта) природно-сільськогосподарського районування земель
За результатами робіт із районування (зонування) земель складається відповідна схема (карта).
Схему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель розробляють послідовно - від найвищих таксономічних одиниць (природно-сільськогосподарських зон та гірських природно-сільськогосподарських областей) до нижчих таксонів (провінцій, округів, районів).
Для кожної таксономічної одиниці враховують притаманні їй поєднання природних умов і пов’язані з ними особливості використання земель, насамперед сільськогосподарського призначення.
Схему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель розробляють у певному масштабі:
- в електронній формі - не менше 1:10000;
- в паперовій формі - не менше 1:500000.
| Невід’ємною частиною схеми (карти) природно-сільськогосподарського районування земель є довідник, що містить найменування природно-сільськогосподарських зон, провінцій, округів, районів, гірських природно-сільськогосподарських областей. |
Схема (карта) природно-сільськогосподарського районування земель є складовою технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (п. 2. Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель).
| Важливо! |
|---|
| Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і розроблення документації із землеустрою щодо використання та охорони земель. |
Відображення результатів природно-сільськогосподарського районування земель
На схемах (картах) відображаються наступні дані:
| Група даних | Об'єкти відображення |
|---|---|
| природно-сільськогосподарські | межі природно-сільськогосподарських зон, провінцій, округів, районів, гірських природно-сільськогосподарських областей, ґрунтовий покрив, його якісний стан, наявність особливо цінних, а також деградованих і малопродуктивних ґрунтів тощо |
| еколого-економічні | ступінь перетворення природного середовища внаслідок антропогенного впливу, рівень використання (залучення) природних ресурсів, характеристика природно-ресурсного потенціалу, стійкості природного середовища до антропогенного навантаження, рівня цього навантаження, несприятливі природно-антропогенні процеси та еколого-економічна оцінка території |
| протиерозійні | стан еродованості ґрунтів, інтенсивність ерозійних процесів, їх динаміка, природні та антропогенні передумови розвитку ерозії. На основі таких схем (карт) здійснюється прогнозування процесів ерозії з метою визначення відповідних протиерозійних заходів |
| екологічні | забруднення ґрунтів пестицидами, важкими металами, радіонуклідами тощо |
| інші дані | ступінь забезпечення ґрунтів поживними речовинами, мікроелементами та придатність для вирощування основних сільськогосподарських культур |
Схеми (карти) природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель розробляються відповідно до вимог законодавства.
Схеми (карти) природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування земель затверджуються органом, який прийняв рішення про проведення такого районування (крім природно-сільськогосподарського районування у складі технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення).
Варто знати
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 105 «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» було проведено природно-сільськогосподарське районування земель України і створено схему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель України в масштабі 1:500 000 з виокремленням природно-сільськогосподарських таксономічних виділів, зокрема, районів.
Зазначеною постановою передбачено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до нормативу капіталізованого рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення природно-сільськогосподарських районів Автономної Республіки Крим, областей згідно з додатком та показників бонітування ґрунтів шляхом складання шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів природно-сільськогосподарських районів (для сільськогосподарських угідь).
Тобто, в основу розрахунків нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення покладено природно-сільськогосподарське районування земель України (з сайту Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області) .
