Відеоспостереження на робочому місці

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Поняття та основні засади відеоспостереження на робочому місці

Якщо керівник підприємства зацікавлений в контролі за поведінкою працівника на робочому місці для того, щоб виключити несумлінне виконання службових обов’язків, неправомірне використання майна роботодавця в особистих цілях, йому потрібно отримати письмову згоду працівника на відеозйомку.

Відеозйомка на робочому місті – це збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи. Щоб таке втручання було законним, воно повинно відбуватися за згодою відповідної фізичної особи, тобто конкретного працівника.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституціїєю України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (п. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.(ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 8 проголошує Право на повагу до приватного і сімейного життя:

  • Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
  • Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Не правильним є твердження роботодавців, що приватне життя співробітника закінчується з того часу коли він приходить на роботу. Адже, згідно з постановою Європейського суду із прав людини від 24 червня 2004 р. кожна людина має свою особисту зону інтересів, що є недоторканною навіть у робочий час.

Відеоспостереження роботодавцем за своїми працівниками

Відеоспостереження працівників на робочому місці можливе лише за письмовою згодою особи на його проведення це є пріоритетним варіантом, адже чинний Кодекс законів про працю України зобов’язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці (ч. 1 ст. 29 КЗпП), до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті. А також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку. В іншому випадку воно є незаконним.

Що потрібно зробити роботодавцю для того, щоб встановити відеонагляд:

  • прийняти наказ про організацію відеоспостереження. З таким наказом потрібно ознайомити всіх працівників, таким чином поінформувати про відеоспостереження;
  • включити пункт у Правила внутрішнього трудового розпорядку про функціонування системи відеоспостереження;
  • у приміщенні, у якому проводиться відеоспостереження, повинні бути попереджуючі таблички на видному місці;
  • працівники, що обслуговують систему відеоспостереження, в обов’язковому порядку повинні бути ознайомленні з розробленим роботодавцем Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.

Якщо роботодавець знехтував правилами, встановлені системи відеоспостереження, результати її роботи можуть вважатися незаконними й можуть оскаржуватися робітниками в суді.

Приховане відеоспостереження можуть проводити тільки правоохоронні органи, з дозволу суду.

Відповідно до українського законодавства, більшість камер прихованого відео спостереження вважаються спеціальним технічним обладнанням, і користування ним регламентується в Кримінальному кодексі України

Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.

Стаття 359 Кримінального кодексу України «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації»

  1. Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
  2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
  3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років”.

Отже, відеоспостереження на робочому місці повинно проводитися відкрито про що працівники мають бути належним чином повідомлені

Судова практика

Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012, де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права для українських судів під час розгляду справ.

Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18, Позивач – машиніст тепловозу в цеху експлуатації управління залізничного транспорту – звернувся з позовом до роботодавця (металургійного комбінату), де просив суд визнати дії щодо встановлення відеокамер на робочому місці  без його згоди незаконними та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, яку позивач оцінив у 120 000 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що "встановлене відео- та аудіо- фіксування викликало в нього моральне напруження, та почуття психологічного дискомфорту".

Суд частково задовольнив позовні вимоги, визнавши незаконними дії роботодавця щодо встановлення на робочому місці відеокамер та мікрофонів для проведення відео- та аудіофіксації робочого місця, а також визначивши розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 20 000 грн. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити. Рішення Приморського  районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 березня 2019 року скасувати. з огляду на те, що позивачеві вже було відомо про встановлення  засобів контролю робочого процесу, як відео зйомка, внаслідок неповного з’ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права

У справі «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (Lуpez Ribalda and Others v. Spain) Заявники працювали касирами та продавцями-консультантами в супермаркеті. Щоб розслідувати ймовірну крадіжку товарів, їхній роботодавець вирішив встановити камери відеоспостереження. Деякі камери, встановлені для запису входів і виходів з магазину, знаходилися на видних місцях, тоді як інші, спрямовані на касову зону і касирів, були приховані. Національне законодавство містить адекватну та чітку правову базу, яка вимагає від особи, відповідальної за систему відеоспостереження (навіть у громадських місцях), попередньо повідомити про це тих, хто перебуває в зоні дії системи. Однак, заявник був поінформований лише про видимі камери, але не про приховані. Відеоспостереження тривало протягом 10 днів, але було припинено, коли на відеозаписах було зафіксовано, що заявники крадуть товари. Заявники були звільнені на підставі відеозапису. Велика палата постановила, що порушення статті 8 Конвенції не було.

Висновок

Для того, щоб не порушувати права працівників та закону, роботодавцю потрібно отримати письмову згоду на відеоспостереження за робочим місцем співробітника і слід розмістити попереджуючі таблички на видному місці, що проводиться відеоспостереження.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Відеоспостереження_на_робочому_місці&oldid=45122