Грубе порушення законодавства про працю

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 13:17, 3 липня 2017, створена Admin (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 1.Конституція України]<br /> [http://zako...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

1.Конституція України

2.Кримінальний кодекс України

3.Кодекс законів про працю України

4.Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції"

5.Закон України «Про запобігання корупції»

6.Постанова Верховного Суду України від 01.10.2015 у справі №5-106кс15


Основні засади

Чинний закон України про кримінальну відповідальність передбачає покарання за грубе порушення законодавства про працю, яке полягає у незаконному звільненні працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (Закону України «Про запобігання корупції») іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю (ст.172 КК України).

Об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, право на гарантовану заробітну плату, право на відпочинок тощо.

Право на працю закріплено ст.43 Конституції України.

Основні засади трудових відносин врегульовані Кодексом законів про працю України, а також й іншими законним та підзаконними актами. Тому, норма статті 172 КК України охороняє безпосередньо право на труд, яке реалізується виключно на законодавчих засадах.

Потерпілим від цього злочину закон України про кримінальну відповідальність визнає працівника. Під працівниками розуміються особи, на яких поширюється законодавство України про працю і які є відповідною стороною трудових правовідносин, у т. ч. державні службовці, які уклали трудові договори з громадянами, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу. Підставою виникнення таких відносин можуть бути: трудовий договір (як письмовий, так і усний), членство у кооперативах та їх об'єднаннях, колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських) господарствах, підприємствах з іноземними інвестиціями. До працівників слід відносити також іноземців, які відповідно до чинного українського законодавства оформлені на роботу і працюють на підприємствах, в установах і організаціях на території України, і громадян України, які працюють за її межами (слід враховувати, що трудові відносини цих осіб регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України). Дія цієї норми не поширюється на працівників, що мають спеціальні звання (поліція, військові тощо). Також, кваліфікуючою ознакою цього злочину є незаконне грубе порушення законодавства про працю щодо певних категорій працівників: неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, що має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда (ч.2 ст.172 КК).

Кримінальне правопорушення шляхом грубого порушення законодавства про працю у двох формах: - незаконне звільнення працівника з роботи; - інше грубе порушення законодавства про працю. Незаконне звільнення працівника з роботи, у свою чергу, поділяється на два підвиди, по-перше, з особистих мотивів; по-друге, у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". Особистими мотивами для незаконного звільнення може бути особиста неприязнь, зловмисна зацікавленість у звільненні тощо. У другому випадку слід розуміти грубе порушення особою законодавства про працю відносно працівника, що повідомив уповноважені підрозділи (особи) з питань запобігання та виявлення корупції про наявність в діях такої особи ознак корупційного правопорушення. Поняття «інше грубе порушення законодавства про працю» носить оціночний характер. Для з’ясування характеру порушення слід звертатися до відповідних норм Кодексу законів про працю України. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об’єктивних та суб’єктивних ознак вчиненого діяння. Визнання порушення законодавства про працю грубим залежить від оцінки таких критеріїв, кожний з яких має самостійне значення: характеру порушуваних трудових прав людини; категорії працівника, права якого порушуються; об’єктивних ознак здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо); суб’єктивних ознак здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо).

Отже, вирішуючи питання про те, чи є порушення законодавства про працю грубим, у кожному окремому випадку слід виходити з характеру порушених трудових прав людини, обставин, за яких вчинено це порушення, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Звільнення з роботи працівника має визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних на це підстав або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом. Такі законні підстави можуть бути загальними або спеціальними.


Кримінальна відповідальність

За вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 172 КК України передбачене покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

За скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172 КК України, а саме у разі повторності, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, - у вигляді штрафу від трьох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.