Дезертирство. Самовільне залишення військової частини або місця служби
Нормативна база
- Кримінальний кодекс України
- Кодекс України про адміністративні правопорушення
- Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»
- Наказ Служби безпеки України від 23.07.2015 № 472 «Про затвердження Змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю»
Дезертирство
Дезертирство є одним із видів військових кримінальних правопорушень, передбачене статтею 408 Кримінально кодексу України.
Поняття та ознаки злочину
Дезертирство - самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Об’єктом даного злочину є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.
Суб’єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу (ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Об’єктивна сторона полягає у:
- самовільному залишенні військової частини або місця служби;
- нез’явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Під час дезертирства особа залишається військовослужбовцем!
Суб’єктивна сторона
Дезертирство завжди характеризується прямим умислом. При чому, винний має намір ухилитися від військової служби назавжди, а не тимчасово.
Кваліфіковані види дезертирства
- Вчинення дезертирства зі зброєю – має місце у випадку, коли принаймні на початковому етапі злочину дезертир має при собі зброю (вогнепальну, холодну, чи інші види зброї, якими можуть оснащуватися військові формування та інші).
- За попередньою змовою групою осіб – тобто спільне вчинення дезертирства двома і більше військовослужбовцями, які домовилися про це заздалегідь.
- Дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відповідальність за дезертирство
За дезертирство передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.
Якщо даний злочин вчиняє група військовослужбовців, та/або зі зброєю – винним загрожує ув’язнення на строк від п’яти до десяти років.
А за дезертирство умовах воєнного стану або в бойовій обстановці винному загрожує позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Самовільне залишення військової частини або місця служби
Самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу є правопорушенням.
В залежності від конкретних обставин, таке діяння може бути кваліфіковане як адміністративне чи кримінальне правопорушення.
В незалежності від того, як буде кваліфікований вчинок, спільним як для адміністративного так і для кримінального правопорушення є:
- суб’єкт - військовослужбовець;
- суб’єктивна сторона – прямий умисел з метою тимчасового ухилення від служби;
- об’єкт - порядок проходження військової служби.
Загальна інформація
Військова частина взагалі - це типова організаційна одиниця, що утримається на окремому штаті і призначається для виконання визначених завдань самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. Під військовими частинами також розуміють органи військового управління, з’єднання, військові частини, військові кораблі (екіпажі), військові навчальні заклади та установи.
Однак у даному випадку – мається на увазі територія військової частини, межі якої можуть і не позначатися огорожею, але звичайно визначаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі).
Місце служби, якщо воно не збігається з розташуванням військової частини це будь-яке місце, де військовослужбовець має протягом визначеного часу виконувати військові обов’язки чи перебувати відповідно до наказу чи дозволу начальника.
Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати.
Нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу – це його нез’явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім’ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.
Самовільне залишення військової частини або місця служби як адміністративне правопорушення
Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо воно вчиняється:
- військовослужбовцем строкової служби і триває до трьох діб;
- військовослужбовцем – контрактником, мобілізованим, а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Об’єктивна сторона може мати наступні прояви:
- самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб;
- нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;
- самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб;
- нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб;
- нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Відповідальність
За самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцю строкової служби загрожує арешт з утриманням на гауптвахті на строк до п’яти діб, а якщо таке сталося з військовослужбовцем, на якого протягом року вже накладалося таке стягнення - арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
Якщо дане правопорушення вчиняє військовослужбовець (крім строкової військової служби), чи військовозобов’язаний та резервістом під час проходження зборів, покарання може бути у вигляді накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
У разі самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах особливого періоду, штраф може сягати від ста сорока п’яти до двохсот вісімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а арешт з утриманням на гауптвахті - від семи до десяти діб.
Самовільне залишення військової частини або місця служби як кримінальне правопорушення
Відповідно до вимог статті 407 Кримінального кодексу України злочином визнається: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, а також вчинене в умовах особливого періоду, воєнного стану чи бойовій обстановці.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Бойова обстановка - це період знаходження військової частини, підрозділу або окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка або ведення бою (бойової операції). Вона може виникати не лише у воєнний час, але й в мирний.
Об’єктивна сторона полягає у діях або бездіяльності і може мати такі прояви:
- самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
- нез’явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця;
- самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
- нез’явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року;
- самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць;
- самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду;
- самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Відповідальність
За самовільне залишення самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби понад три доби, але не більше місяця винному загрожує покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
Якщо військовослужбовець (крім строкової служби) відсутній за місцем служби понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, повторно протягом року покарання призначається у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службового обмеження на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Якщо будь-який військовослужбовець відсутній за місцем служби понад один місяць- його може бути покарано позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
За самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби умовах особливого періоду передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці – на строк від п’яти до десяти років.
Судова практика
- Визначення підсудності розгляду справ про дезертирство - ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 11.05.2021 року по справі № 234/11862/20
- Військовослужбовця визнано винним у дезертирстві - постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 31.05.2018 року по справі № 274/2299/15-к;
- Скасування вироку суду 1 інстанції, направлення на новий розгляд у суді 1 інстанції - ухвала Київського апеляційного суду від 18.07.2019 року по справі № 369/855/15-к
- Визнання особи винною у самовільному залишенні військової частини - вирок Донецького апеляційного суду від 06.12.2018 року по справі № 221/6982/17
- Стягнення грошових коштів на час самовільного залишення військової частини - постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.02.2019 року по справі № 808/9149/15
