Реквізиція майна та інших об'єктів права власності
Нормативна база
- Конституція України
- Цивільний кодекс України (ЦК України)
Загальні положення
Реквізиція — Під реквізицією (від лат. «requsitio» – вимога) варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника за надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без нього.
Мета реквізиції не припинити протиправну поведінку власника, а – усунення наслідків або запобігання наслідкам, що виникли або можуть виникнути через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин. Можлива вона лише у випадках і порядку прямо встановлених законодавством України.
Умовами застосування реквізиції
- наявність закону, який регулює порядок її здійснення;
- надзвичайні обставини, які зумовлюють потребу відчуження майна;
- попереднє або наступне повне відшкодування вартості майна.
Частина друга статті 353 ЦК України встановлює виняткові випадки, коли можливе не попереднє, а наступне повне відшкодування вартості реквізованого майна. До них відносяться воєнний або надзвичайний стан, які повинні бути проголошені державою у встановленому законом порядку.
Майно, що було реквізовано, переходить у власність держави і передається у власність держави, або можливі ситуації, коли для запобігання означених обставин воно може бути знищеним. Порядок та умови вилучення майна у разі реквізиції повинні детально визначатися окремим законом. Оцінка реквізованого майна може бути оскаржена до суду, якщо вона не задовольняє власника. Крім того, попередній власник може вимагати відшкодування вартості майна не тільки грошима, а й іншим майном в тих випадках, коли це можливо (частина п'ята статті 353 ЦК України).
Які існують порядки реквізиції майна?
=== Існує кілька форм власності на майно (державна, комунальна, приватна). ===
Водночас надзвичайні обставини не завжди супроводжуються запровадженням спеціальних правових режимів. Саме тому можуть діяти різні порядки відчуження майна, які регулюються різними нормативно-правовими актами.
Загалом таких порядків можна виокремити чотири:
- реквізиція земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, НЕ в умовах воєнного або надзвичайного стану;
- реквізиція приватного майна, відмінного від земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, НЕ в умовах воєнного або надзвичайного стану;
- реквізиція комунального майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану;
- реквізиція майна, що перебуває у приватній власності, в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Наголошуємо, що інститут реквізиції зумовлений суспільною необхідністю. Варто пам’ятати: ваше майно може сприяти збереженню життів людей та суверенітету України!
Момент припинення права власності. Відмінність реквізиції від викупу
Оцінка, за якою власникові відшкодовується вартість реквізованого майна, може бути оскаржена ним у суді.
Момент припинення права власності на реквізоване майно - це момент виникнення права державної власності, тобто надходження майна у володіння уповноважених державою органів або осіб (ст. 125 ЦК України). Реквізиція можлива щодо майна, яке перебуває як в приватній власності, так і в муніципальній.
Відмінності реквізиції від викупу:
- при реквізиції вилучення майна у власника відбувається в адміністративному, а не в судовому порядку;
- при реквізиції майно надходить виключно в державну власність;
- при реквізиції підставою переходу права власності є акт державного органу, а не договір;
- при реквізиції оцінка вилучається майна встановлюється в односторонньому порядку, а не за згодою сторін.
Якими нормативно-правовими актами встановлений порядок реквізиції майна в умовах воєнного стану.
Порядок реквізиції майна в умовах воєнного стану регулюють такі нормативні акти:
- Конституція України (ч. 5 ст. 41, ч. 2 ст. 64);
- Цивільний кодекс України (ст. 353);
- Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 №4765-VI (далі – Закон №4765-VI);
- Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII;
- Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-III;
- Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від від 31 жовтня 2012 р. №998.
Які бувають способи реквізиції.
Існують два способи реквізиції:
- із попереднім повним відшкодуванням (тобто до відчуження);
- із наступним повним відшкодуванням (тобто після відчуження).
Важливо! Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону №4765-VI, вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану відбувається без відшкодування вартості такого майна. Відтак, не слід плутати вилучення та відчуження майна. Вилучення майна стосується державних підприємств та господарських об’єднань. Реквізиція приватного майна без попереднього або наступного відшкодування його вартості не передбачена
Хто приймає рішення про примусове відчуження майна.
Оскільки реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона відбувається в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Примусове відчуження майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування6. Хоча ч. 1 ст. 4 Закону №4765-VI вимагає погоджувати рішення про реквізицію майна з відповідною місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом місцевої ради або Радою міністрів АРК, однак, відповідно до ч. 2 ст. 4, у місцевостях, де тривають бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна відбувається за рішенням військового командування без такого погодження.
Який документ про примусове відчуження майна складають та які до нього вимоги.
Про примусове відчуження майна складають акт. Реквізиція приватного майна призводить до виникнення права державної власності на нього, яке відбувається лише після підписання цього акта. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляють за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. №998.
Вимоги до акта передбачені у ст. 7 Закону №4765-VI. Зокрема, у ньому наводять такі дані:
- назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;
- відомості про власника (власників) майна7;
- відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);
- опис майна, достатній для його ідентифікації8;
- сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
До акта додають документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
Хто підписує та отримує акт про примусове відчуження майна.
Акт підписують власник майна або його законний представник і уповноважені особи військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення,. Акт скріплюють печатками військового командування та/або зазначених органів. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручають під розписку особі, у якої відчужують або вилучають майно, або її уповноваженому представнику.
Чи можливе складання акта про примусове відчуження майна за відсутності власника (законного представника).
Так, така можливість передбачена у ч. 5 ст. 7 Закону №4765-VI. У разі відсутності особи, у якої відчужують або вилучають майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складають без її участі. В такому випадку власник майна або його законний представник має право ознайомитися з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
Оцінка майна.
Хто і яким чином оцінює майно?
Оцінку майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводять у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, насамперед Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-III. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього закону, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, затверджених Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. До останніх можна віднести національні стандарти, затверджені постановами Кабінету Міністрів України (із подальшими змінами) від 10.09.2003 №1440, від 28.10.2004 №1442, від 29.11.2006 №1655, від 03.10.2007 №1185.
Оцінювати майно можуть:
суб'єкти оцінювальної діяльності – суб'єкти господарювання; у разі неможливості залучити суб’єктів оцінювальної діяльності – органи державної влади або місцевого самоврядування за погодженням із власником майна (при цьому у разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно). Оцінку, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, можна оскаржити в суді (ч. 4 ст. 353 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 8 Закону №4765-VI).
