Вирішення земельних спорів: судовий та позасудовий порядок

Нормативна база

1. Конституція України від 28 червня 1996 року;
2. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року;
3. Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року;
4. Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року;
5. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року;
6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;
7. Кодекс адміністративного судочинства від 06 липня 2005 року;
8. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року;
9. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року;
10. Указ Президента України «Про державне агентство земельних ресурсів України» від 08 квітня 2011 року;
11. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7;
12. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6.

Загальні положення

Земельні спори — це вид правовідносин, пов’язаних із розв’язанням розбіжностей, які випливають з порушення права власності та права користування земельною ділянкою, а також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого самоврядування та державними органами, що здійснюють управління земельними ресурсами.

Позасудовий порядок вирішення земельних спорів

Ким вирішуються земельні спори

Відповідно до ч.1 ст.158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Які земельні спори підлягають вирішенню органами місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо:

• меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
• додержання громадянами правил добросусідства;
• розмежування меж районів у містах.

Які питання вирішуються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо:

• меж земельних ділянок за межами населених пунктів;
• встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

Куди звернутися

Відповідно до чинного Земельного кодексу України уповноваженими органами місцевого самоврядування вирішувати земельні спори є обласні ради (п. «з» ст. 8); Київська та Севастопольська міська ради (п. «л» ст. 9), районні ради (п. «е» ст. 10); сільські, селищні, міські ради (п. «й» ст. 12), а також районні ради у містах у разі надання їм таких повноважень відповідними міськими радами (ст. 11). Відповідно до пп. 5 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення земельних спорів віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відповідно до Указу Президента України «Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів» від 06 січня 1996 року цю систему складають Державний комітет України по земельних ресурсах, Центр Державного земельного кадастру, обласні, Київське та Севастопольське міські головні управління, районні відділи, міські (міст обласного та районного підпорядкування) управління (відділи) земельних ресурсів та інженери-землевпорядники сіл і селищ. Чинне законодавство не визначає переліку органів земельних ресурсів, уповноважених вирішувати земельні спори.

Документи на підставі яких розпочинається розгляд земельних спорів у позасудовому порядку

Відповідно до ч.1 ст. 159 Земельного кодексу України земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін. Заява зацікавленої особи є підставою для порушення провадження щодо вирішення земельного спору. Заява про вирішення земельного спору подається в письмовій формі особисто заявником або його представником.

Причини подання заяви для вирішення земельного спору

Причинами подання заяви про вирішення земельного спору можуть бути:

• порушення прав та законних інтересів власників землі або землекористувачів;
• територіальний земельний спір;
• уявлення, що невірно склалось у заявника щодо належного йому права або про порушення його права (у цьому випадку подання зазначеної заяви може бути результатом перебування заявника у добросовісній омані стосовно належних йому прав або факту їх порушення).

Перелік необхідних документів та вимоги до заяви

Заява про вирішення земельного спору повинна містити:

• найменування органу, до якого вона подається;
• ім’я сторін, які беруть участь у земельному спорі, телефон заявника або ім’я та телефон представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження;
• зміст вимог і виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
• зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;
• перелік документів, що додаються до заяви.

Заява про вирішення земельного спору підписується заявником, або його представником, із зазначенням дати її подання. Якщо заява про вирішення земельного спору подається представником заявника, до заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. При поданні заяви про вирішення земельного спору пред’являються оригінали для огляду та надаються такі документи:

• копія паспорту або іншого документу, що посвідчує особу;
• копія документу, що посвідчує право на земельну ділянку;
• кадастровий план земельної ділянки із відображенням зон обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку та наявних земельних сервітутів;
• порівняльний план з відображенням меж, кількісних характеристик земельної ділянки;
• копії документів, що підтверджують зміни, які відбулися у правовому режимі земельної ділянки;
• копія витягу із Реєстру прав власності на нерухоме майно;
• копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, в тому числі матеріалів інвентаризації;
• копії рішень органу місцевого самоврядування або судових органів щодо вирішення земельних спорів, якщо такі мали місце.

Заява про вирішення земельного спору підлягає поверненню заявнику у випадках, коли:

• не додержано вимог, викладених у пунктах 2, 3 цього Розділу;
• заява про вирішення земельного спору від імені заявника подана особою, яка не має відповідних повноважень;
• земельний спір не підвідомчий Комісії та органу місцевого самоврядування.

Порядок розгляду земельних спорів

Для розгляду та вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування створюються узгоджувальні комісії. Кількісний та персональний склад комісії затверджується рішенням сільської ради. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які завчасно повідомляються про час і місце розгляду спору. До прийняття рішення щодо земельного спору за сторонами, які беруть участь у розгляді земельного спору, зберігається право зробити спільну заяву про припинення розгляду спору у зв’язку із примиренням. Перед початком розгляду земельного спору, голова комісії оголошує склад комісії, роз’яснює зацікавленим сторонам їх права та обов’язки. Засідання комісії оформлюється протоколом, в якому зазначаються:

• рік, місяць, число і місце засідання;
• найменування органу, який розглядає спір, прізвище та ініціали голови та секретаря комісії;
• справа, що розглядається, імена сторін, які беруть участь у земельному спорі;
• відомості про явку на засідання сторін та членів комісії;
• відомості про роз’яснення сторонам їх прав та обов’язків;
• опис ходу проведення засідання комісії, у тому числі відомості про заявлені клопотання, основний зміст пояснень сторін;
• відомості про докази, які надаються сторонами;
• рекомендації щодо вирішення земельного спору;
• інші відомості.

Протокол веде секретар комісії. Протокол у триденний строк підписується головою та секретарем комісії. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання, і відсутності офіційної згоди на розгляд питання, розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин, про які зацікавлена сторона має письмово повідомити голову комісії із зазначенням причин неявки. Вирішуючи питання про повторне відкладення розгляду земельного спору, комісією досліджується поважність причин. При цьому комісія виходить з того, що поважними є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджають зацікавленій стороні прийняти участь в засіданні комісії. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У разі необхідності можливим є дослідження ситуації на місці. Вирішення спорів щодо меж земельних ділянок здійснюється на підставі відомостей державного земельного кадастру. Доказами при розгляді земельного спору є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення зацікавлених сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Якщо подані зацікавленими сторонами докази є недостатніми, комісія має право одержувати від посадових осіб органу місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для розгляду та вирішення земельного спору. Для надання консультацій (висновків) під час розгляду та вирішення земельного спору з питань, що потребують спеціальних знань, комісія може робити запити місцевим органам державної виконавчої влади, структурним підрозділам органу місцевого самоврядування, організаціям, які отримали відповідні дозволи (ліцензії) на виконання робіт із землеустрою, підприємствам, установам, зацікавленим сторонам (юридичним і фізичним особам) про надання інформації, матеріалів та своїх висновків, що стосуються розгляду земельного спору, які зобов’язані у визначений законодавством термін, надати інформацію або повідомити про її відсутність. При вирішенні земельного спору по суті, приймається рішення. Рішення викладається в письмовій формі та підписується головою комісії:

у вступній частині вказуються:

• відомості про час та місце прийняття рішення;
• найменування органу, що прийняв рішення;
• прізвище та ініціали голови комісії;
• імена сторін, які брали участь у земельному спорі;
• зміст вимог заявника.

в описовій частині зазначаються:

• узагальнений виклад позиції іншої сторони;
• пояснення сторін, які брали участь у земельному спорі;
• інші докази, досліджені комісією.
• в мотивувальній частині зазначаються:
• встановлені Комісією обставини;
• чи були порушені, не визнані або оскаржені права чи інтереси, за захистом яких звернувся заявник, а якщо були, то ким; назва, стаття (її частина) закону, на підставі якого вирішено спір.

в резолютивній частині зазначаються:

• висновок по суті вимог заявника;
• порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

У разі, якщо рішення не співпадає з рекомендаціями комісії, то це повинно бути додатково обґрунтовано в мотивувальній частині рішення. Рішення щодо земельного спору передається сторонам у 5-денний термін з часу його прийняття. Комісією не розглядаються земельні спори між співвласниками будинку. Матеріали щодо вирішення земельного спору зберігаються в органі місцевого самоврядування протягом трьох років.

Судовий порядок вирішення земельних спорів

Куди звернутися

У разі виникнення земельного спору громадянину належить звертатися до місцевого суду. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах) (ст. 21). Відповідно до ч. 1 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Необхідні документи для звернення до суду

Позовна заява складена з додержанням вимог чинного законодавства щодо складання позовних заяв. Відповідно до ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява подається в письмовій формі. Позовна заява повинна містити:

1. найменування суду, до якого подається заява;
2. ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;
3. зміст позовних вимог;
4. ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6. зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7. перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Також, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦПК позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Вартість позовної заяви

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичні особи сплачують 1,5% ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та фізичні особи, фізичні особи-підприємці сплачують 1% ціни позову але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру юридичні особи або фізичні особи-підприємці сплачують 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та фізичні особи сплачують 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу:

• З 1 січня 2017 року – 1600 гривень;
• 3 1 травня 2017 року – 1684 гривні;
• З 1 грудня 2017 року – 1762 гривні.

Випадки відмови у прийнятті позовної заяви

Суддя відмовляє в прийнятті заяви за умови:

1. якщо заява не підлягає розглядові в судах;
2. якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між ти¬ми ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухва¬ла суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін;
3. якщо в провадженні суду є справи по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
4. якщо справа не підсудна даному судові;
5. якщо заява подана недієздатною особою;
6. якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Суддя, відмовляючи в прийнятті заяви, постановляє про це мотивовану ухвалу. Відповідно до ст. 121 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Строки розгляду питання

Попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовка справи до судового розгляду повинна бути проведена не більше як у семиденний строк, а у виключних випадках по складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти днів з дня прийняття заяви. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів. Максимальний строк з моменту прийняття позовної заяви до її розгляду не може перевищувати тридцяти п’яти днів. У цей строк не входять проміжки (періоди) часу, коли провадження у справі зупинено, оскільки із зупиненням провадження зупиняються і всі поточні, але ще не закінчені по ньому строки. Зупинення строків починається з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.