Договір управління майном
Нормативна база
Поняття, предмет та форма договору управління майном
Відповідно до статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
Предметом договору управління майном можуть бути:
- підприємство як єдиний майновий комплекс (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, сировина і продукція, а також інші види майна, передбачені для діяльності даного підприємства, а також право на торгову марку, право вимоги);
- нерухома річ;
- цінні папери;
- майнові права та інше майно.
В управління може передаватися майно, яке перебуває у приватній, державній або комунальній власності. Також можна передати майно, що перебуває у заставі (частина перша статті 1039 ЦК України).
Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.
Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.
Договір управління майном укладається в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Істотні умови договору управління майном
Істотними умовами договору управління майном є:
- перелік майна, що передається в управління;
- розмір і форма плати за управління майном (частина перша статті 1035 ЦК України).
Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.
Варто звернути увагу, що управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.
Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.
Сторони договору управління майном
Сторонами договору управління майном є установник управління та управитель, а в передбачених договором випадках вигодонабувач.
Установником управління є власник майна (частина перша статті 1032 ЦК України).
Не може виступати установником особа, якій майно належить на іншому правовому титулі, ніж право власності.
Проте, законодавством визначено деякі особливі обставини, коли установником управління може бути:
- орган опіки та піклування, якщо власником майна є фізособа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою;
- опікун або орган опіки та піклування, якщо власник майна – малолітня особа (віком до 14 років) або фізособа, яку визнано недієздатною;
- піклувальник – якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена; неповнолітня особа-власник (віком від 14 до 18 років) – за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальників (частини друга-п'ята статті 1032 ЦК України).
У випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Управителем може бути виключно суб’єкт підприємницької діяльності (частина перша статті 1033 ЦК України).
Управління майном здійснюють фінансові-кредитні установи, емітенти цінних паперів щодо своїх власних паперів, підприємницькі організації - професійні учасники ринку цінних паперів, індивідуальні підприємці тощо.
Серед особливостей управителя можна назвати такі (статті 1033 ЦК України):
- діє на підставі договору від власного імені, без довіреності;
- діє в інтересах власника майна або вигодонабувача;
- ним не може бути орган державної влади або місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом, а також вигодонабувач;
- він є довірчим власником майна, яким володіє, користується та розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном (якщо це прямо визначено умовами договору). Договір управління майном не тягне за собою переходу до управителя права власності на майно, що передається йому в управління.
Вигодонабувач – це особа, указана в договорі установником управління, яка має право набувати вигоду від майна, переданого в управління (частина друга статті 1034 ЦК України). Управитель має право, визначити договором іншу особу, яка отримуватиме вигоду від процесу управління майном. Така особа не бере участі в договорі, але має власну заінтересованість від процесу використання предмета договору. Вигодонабувачами можуть бути фізособи, юрособи, фізособи-підприємці, держава тощо.
Права та обов'язки сторін договору управління майном
Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.
Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 ЦК України.
Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 ЦК України. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.
Крім того, майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.
Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси.
Відповідальність управителя
Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.
Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.
Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою статті 1043 ЦК України, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.
Припинення договору управління майном
Договір управління майном припиняється у разі:
- загибелі майна, переданого в управління;
- припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку
- смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;
- відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;
- визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;
- відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;
- відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;
- визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;
- повного завершення виконання сторонами договору управління майном;
- дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.
У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.
У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.
Судова практика
- Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13 грудня 2019 року у справі №916/15/18
- Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 вересня 2020 року у справі № 916/355/18
- Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 лютого 2021 року у справі № 910/800/19