Правовий статус земель оздоровчого призначення

Поняття та цільове призначення земель оздоровчого призначення Визначення поняття «курорт» міститься в статті 1 Закону України «Про курорти», відповідно до якої курортом визнається освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Відповідно до статті 48 Земельного кодексу України на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На зазначених територіях встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Спільною ознакою лікувально-оздоровчої місцевості та курортів є наявність на них природних лікувальних ресурсів, що офіційно визнані придатними для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Відмінність між лікувально-оздоровчою місцевістю та курортами полягає у ступені їх освоєння для використання за цільовим призначенням. На землях курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будів­лі та споруди з об'єктами інфраструктури, що використовують­ся з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики за­хворювань та для рекреації. 3. Склад земель курортів З метою збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Такими округами є територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. Округи санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму) яка охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів; друга зона (зона обмежень) яка охоплює: територію, з якої відбувається стік поверхневих і грунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту; третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори . Встановлення меж зон санітарної охорони здійснюється в порядку розроблення проектів землеустрою. Земельні ділянки курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту. Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування людей.

4. Віднесення земель курортів до категорії земель оздоровчого призначення Підставою для віднесення земель до категорії оздоровчого призначення є виявлення на них відповідних природних лікувальних ресурсів в установленому законом порядку. Відповідно до статті 16 Закону України «Про курорти», виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курорто­логічних та інших дослідницьких робіт. Виявлені в результаті їх проведення природні лікувальні ресурси підлягають медико-біологічній оцінці їх якості та цінності Міністерством охорони здоров'я України, на підставі чого визначаються методи викори­стання таких природних лікувальних ресурсів у профілактич­них та лікувальних цілях. Другим етапом є проведення геолого­розвідувальних робіт та визначення експлуатаційних запасів ро­довищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів які затверджуються та вносяться до Держав­ного фонду родовищ, корисних копалин України і передаються для використання за призначенням відповідно до законодавства України. Після цього території, на яких виявлені запаси природних ліку­вальних ресурсів, включаються до складу земель оздоровчого призначення і передаються для використання в оздоровчих цілях.

5. Межі округів і зон санітарної охорони курортів Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення. Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення. Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до зон округів санітарної охорони.

6. Створення та розвиток курортів Законом України «Про курорти» передбачено особливий порядок створення курорту (статті 7 – 11). Така процедура складається з декількох стадій, починаючи з подання клопотання, його розгляду, погодження, експертизи та завершуючи прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями. Так, рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється у порядку, встановленому Земельним кодексом України, на підставі розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання землі та проектів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування. Земельні ділянки курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту, з дотриманням вимог щодо зон округів санітарної охорони. Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації. На курортах забороняється будівництво нових розширення діючих промислових підприємств та інших об’єктів, не пов’язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори. Економічне обґрунтування проектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів включають: заходи щодо розвитку курортів із зазначенням очікуваних результатів їх здійснення; розрахунок економічних показників діяльності курортів з визначенням параметрів та режимів використання природних лікувальних ресурсів (з урахуванням екологічних та санітарно-гігієнічних обмежень); заходи щодо інвестування курортів, поліпшення їх інфраструктури, збереження кліматичних умов (із зазначенням конкретних джерел фінансування цих заходів - державний бюджет, республіканський бюджет АРК, місцеві бюджети, кошти інвесторів тощо). Замовниками розроблення спеціальних методик можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або заінтересовані підприємства, установи, організації та громадяни. Розробником методик можуть бути науково-дослідні інститути економічного профілю Національної академії наук, відповідні вищі навчальні заклади, а також науково-дослідні інститути курортології, у яких є структурні підрозділи економічного профілю. Фінансування зазначених робіт з розроблення спеціальних методик здійснюється за кошти замовника.

7. Право власності на землі курортів Оскільки курорти віднесені до земель оздоровчого призначення, у відповідності до положень статті 49 Земельного кодексу України таки землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. За загальним правилом, землі оздоровчого призначення відповідно до статті 49 Земельного кодексу України можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Водночас, відповідно до статей 83-84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність землі оздоровчого призначення, що мають особливу оздоровчу цінність.