Врегулювання спору за участю судді
Нормативна база
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Господарський процесуальний кодекс України
- Кодекс адміністративного судочинства України
Поняття врегулювання спору за участю судді
Врегулювання спору за участю судді – судова процедура, передбачена у цивільному, адміністративному та господарському судочинствах, яка полягає у проведенні суддею спільних (за участю всіх сторін) та закритих (з кожною із сторін окремо) нарад з метою мирного врегулювання спору.
Врегулювання спору за участю судді у цивільному процесі
Підстави та порядок врегулювання спору за участю судді (Глава 4 Розділу ІІІ ЦПК України)
Врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення, при цьому строк проведення врегулювання спору за участю судді продовженню не підлягає. Для початку процедури врегулювання спору необхідна наявність наступних умов:
- Розгляд судової справи по суті не розпочато.
- Обидві сторони висловили згоду на врегулювання спору за участю судді.
- Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору відсутні.
За наявності всіх зазначених умов, суд постановляє ухвалу про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, якою одночасно зупиняє провадження у справі. На першому етапі врегулювання спору суддя проводить спільну нараду, на початку якої роз’яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю судді, права та обов’язки сторін. Під час проведення спільних нарад суддя з’ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз’яснює сторонам предмет доказування по категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору. Як правило, наради проводяться у неформальній обстановці, що сприяє формуванню довірчих відносин. Суддя бере участь у нарадах без мантії. Під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, надавати оцінку доказів у справі. Інформація, отримана будь-якою зі сторін, а також суддею під час проведення врегулювання спору, є конфіденційною. У зв’язку з цим, під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами.
Припинення врегулювання спору за участю судді
Врегулювання спору за участю судді припиняється:
- у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді;
- у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;
- за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будь-якою із сторін;
- у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.
У разі припинення врегулювання спору за участі судді, постановляється ухвала, якою одночасно вирішується питання про поновлення проваження у справі. Дана ухвала оскарженню не підлягає. Якщо врегулювання спору припиняється на підставі заяви сторони або закінчення строк, ухвала постановляється не пізніше наступного дня після виникнення відповідної обставини. У разі припинення врегулювання спору за участю судді з підстав, відмінних від укладення мирової угоди, справа передається на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Особливості врегулювання спору за участю судді в адміністративному і господарському процесах
Процедури проведення врегулювання спору за участю судді, передбачені Кодексом адміністративного судочинства (Глава 4 Розділу ІІ КАС України) і Господарським процесуальним кодексом Україні (Глава 4 Розділу ІІІ ГПК України) аналогічні процедурі, яка передбачена цивільним процесуальним законодавством. Єдина відмінність полягає в обставинах, які унеможливлюють застосування зазначено процедури.
Так, у адміністративному судочинстві процедуро врегулювання спору за участю судді не може бути застосована у таких випадках:
- в адміністративних справах, визначених главою 11 розділу II Коедксу адміністративного судочинства, за винятком справ, визначених статтею 267 зазначеного кодексу, та типових справ;
- у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Господарським процесуальним кодексом України передбачені наступні винятки щодо проведення процедури врегулювання спору за участю судді:
- у справах про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
- у справах за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
- у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
