Надання права на шлюб неповнолітній особі

Нормативна база

1. Цивільний процесуальний кодекс України
2. Сімейний кодекс України
3. Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"
4. Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2018 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні".

Право на шлюб

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно ст. 23 Сімейного кодексу України право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Надання права на шлюб особам, які не досягли вісімнадцяти років

Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження відповідно до вимог Глави 3 Розділу IV Цивільний процесуальний кодекс України. Така справа є підсудною за місцем проживання заявника. Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.

Перелік підстав на отримання права на шлюб до 18 років

• вагітність;
• фактичне створення сім'ї;
• народження дитини.

Перелік підстав не є вичерпним.

Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

1. особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
2. рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);
3. двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
4. усиновлювач та усиновлена ним дитина.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.
Неповнолітня особа, відносно якої судом прийняте рішення про зниження шлюбного віку, має право не скористатись наданим їй правом та у будь-який момент до реєстрації шлюбу відмовитись від його реєстрації.

Документи необхідні для реєстрації шлюбу

1. Заява про надання права на шлюб. У заяві про надання права на шлюб необхідно зазначати прізвище, ім’я, по-батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, оскільки надання права на шлюб повин­но відповідати інтересам заявника, а встановити це мож­на лише по відношенню до конкретної особи. Крім того, доцільно у заяві зазначати про те, що не існує обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені ст. 26 СК України (кровна спорідненість, усиновлення); що нареченим відомо про сімейний стан один одного і наявність дітей.;
2. Свідоцтво про народження заявника;
3. Копія паспорта заявника;
4. Будь-які документи, які підтверджують підстави надання права на шлюб : свідоцтво про народження дитини, довідка з медичного закладу про вагітність і т.п.
5. Квитанція про сплату судового збору.

Заява про право на шлюб зразок

Вартість

Судовий збір по заявах у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Визнання шлюбу недійсним

Підстави визнання шлюбу недійсним регламентується ст. 39, 40, 41 Сімейного кодексу України.

1. зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
2. зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
3. зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;
4. зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
5. у разі фіктивності шлюбу;
6. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
7. з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.