Визнання права власності на земельну частку (пай)

Нормативна база

• Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III
• Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV
• Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р. № 899-IV
• Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 р. № 666/94
• Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 4 лютого 2004 р. N 122
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" від 12 жовтня 1995 р. N 801

Загальні відомості

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств (далі – КСП), сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Крім того, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), є свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Хто має право на земельну частку ( пай)

1. Колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю;
2. Громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
3. Громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
4. Громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)

Розподіл земельних ділянок проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

За результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства складається протокол, який підписується усіма власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Про виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) сільська, селищна, міська рада та районна державна адміністрація в межах своїх повноважень зобов'язані:

• забезпечити розміщення в загальнодоступних місцях населених пунктів, у яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу земельних ділянок за два тижні до їх проведення. В оголошенні має міститися інформація про дату, місце і час проведення зборів власників земельних часток (паїв) та їх місце роботи, прізвище, номер службового телефону посадової особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);
• оприлюднити список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

Порядок оформлення права власності на земельну ділянку, отриману власником земельної частки (паю)

Для того, щоб оформити право власності на земельну ділянку, особі необхідно здійснити наступні дії:

• звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
  

До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай);

• після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи розпорядження районної державної адміністрації, власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
  

За результатами розробки даної технічної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру.

• отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до державного реєстратора або до нотаріуса, та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.
  

За результатами реєстрації особа отримує Свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

Куди звертатися

Позовна заява про визнання права власності на земельну ділянку (пай) подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням позивача або перебуванням відповідача .

Зверніть увагу, що в таких справах важливо перевірити строк позовної давності. Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного земельного права становить три роки.

За положеннями ст. 392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Вартість

За подання позовної заяви у справах про визнання права власності на земельну ділянку (пай) позивач сплачує судовий збір у розмірі ставок судового збору для позовних заяв майнового характеру (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).

Строки розгляду питання

Цивільна справа розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження справі.