Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

Нормативна база

Поняття, види та порядок обчислення строків давності

У загальноприйнятому розумінні давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення злочину, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності.

Загалом законом передбачено два види строків давності:

диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого злочину;
загальний для всіх злочинів 15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства чи суду.

До уваги! Тривалість строків давності за чинним кримінальним законодавством залежить від класифікації злочинів, передбачених статтею 12 Кримінального кодексу України.

Отже, згідно положень статті 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Обчислення строку давності починається з дня вчинення злочину та закінчується набранням вироком законної сили.

Зверніть увагу! Будь-які процесуальні дії щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності не припиняють сплив строків давності, оскільки обчислення цих строків проводиться аж до набрання вироком суду законної сили.

Строк давності обчислюється календарними роками (при зупиненні строку - також місяцями та днями) і закінчується через передбачену статтею 49 Кримінального кодексу України кількість років у 00:00 годин останнього дня відповідного року.

Умови зупинення та переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті 49 Кримінального кодексу України строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 Кримінального кодексу України.

Особливості звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;
п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

До уваги! Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3,що вищенаведені, подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених строків засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Зверніть увагу! Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України.