Відповідальність за незаконне збагачення

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України "Про запобігання корупції"

Що варто розуміти під незаконним збагаченням особи?

Відповідно до ст. 368⁵ Кримінального кодексу України під незаконним збагаченням варто розуміти набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи.
Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції".
Під набуттям активів слід розуміти набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Що відноситься до законних доходів особи?

Під законними доходами особи слід розуміти доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» законними доходами особи вважаються:

• заробітна плата (грошове забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом;
• гонорари;
• дивіденди;
• проценти;
• роялті - платежі за користування, котрі «ліцензіат» сплачує «ліцензіару» (продавцю ліцензії) за поточне користування активами;
• страхові виплати;
• благодійна допомога;
• пенсія;
• доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав;
• подарунки;
• грошові активи;
• готівкові кошти;
• кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку;
• внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ;
• кошти, позичені третім особам;
• активи у дорогоцінних (банківських) металах.

Яка відповідальність за незаконне збагачення?

Статтею ст. 368⁵ Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за незаконне збагачення у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави може бути подано відповідний позов до суду, при цьому, представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред’явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (стаття 290 Цивільного процесуального кодексу України).
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом (стаття 23 Цивільного процесуального кодексу України).

Позов про визнання необґрунтованими активів та їхнє стягнення в дохід держави пред'являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів" (тобто після 28.11.2019), якщо різниця між їхньою вартістю та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також щодо доходів від цих активів.
У разі якщо ухвалення судового рішення щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може вплинути на права та обов’язки третіх осіб щодо таких активів, позивач зобов’язаний одночасно з пред’явленням позову повідомити про це таких третіх осіб і подати до суду заяву про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви мають бути додані докази про направлення копій заяви особам, про залучення яких як третіх осіб подана заява.
Судом апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.