Вбивство через необережність
Нормативна база
- Кримінальний кодекс України
- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи"
Поняття «вбивство через необережність»
Вбивство через необережність – заподіяння смерті іншій людині, що зробила людина з легковажності або недбалості, без умислу на позбавлення життя.
За своїми наслідками вбивство через необережність нічим не відрізняється від убивства, вчиненого умисно. Проте злочин, що розглядається завдяки необережній вині, свідчить про меншу суспільну небезпечність винного і всього діяння в цілому порівняно з аналогічними діями, вчиненими умисно.
Склад злочину
Об'єкт злочину
Об'єкт злочину - життя людини.
Об'єктивна сторона злочину
Об’єктивна сторона характеризується:
- діянням у вигляді посягання на життя іншої людини;
- наслідком у вигляді смерті людини;
- причинним зв’язком між зазначеним діянням та наслідком.
Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті людини.
Суб'єкт злочину
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину
Суб'єктивна сторона вбивства через необережність визначається необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Вид необережної вини на кваліфікацію злочину, що розглядається, не впливає. Проте його встановлення є необхідним для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого, а також для правильного відмежовування даного злочину від умисного вбивства і випадкового спричинення смерті.
За загальним правилом, злочинна самовпевненість більш суспільно небезпечна та свідчить про більшу небезпеку винної особи, ніж злочинна недбалість, а тому вона за інших рівних умов може тягти за собою і суворіше покарання.
- Злочинна самовпевненість характеризується тим, що особа передбачає можливість настання смерті іншої людини як наслідок своєї дії або бездіяльності, що утворює реальну загрозу для цієї людини, але легковажно розраховує на певні конкретні обставини, які здатні, на її думку, відвернути настання смерті.
- Легковажний розрахунок і є ознакою злочинної самовпевненості.
При вчиненні злочину, що розглядається, характерним є те, що винний впевнений у ненастанні злочинного наслідку.
Вбивство через необережність внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від вбивства з непрямим умислом, коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на певні конкретні обставини, які могли б його відвернути.
- Злочинна недбалість характеризується тим, що особа не передбачає можливість настання смерті іншої людини як наслідку своєї дії або бездіяльності, що утворює реальну загрозу для цієї людини, хоча повинна була і могла її передбачити, якщо б винна особа діяла більш обачливо.
Пленум Верховного Суду України у абзаці четвертому п. 26 постанови від 7 лютого 2003 року № 2 вказує на те, що від злочинної недбалості як різновиду необережної форми вини слід відрізняти так званий випадок (казус), коли особа не усвідомлювала свою дію або бездіяльність як таку, що утворює реальну загрозу для життя іншої людини, не передбачала настання смерті цієї людини, не повинна була та й не могла її передбачити. Випадкове спричинення смерті є різновидом невинного спричинення шкоди, воно не містить складу злочину за відсутністю ознак суб'єктивної сторони, а тому не тягне за собою кримінальної відповідальності, оскільки Кримінальний кодекс України не передбачає об'єктивного ставлення у вину. Іноді випадкове заподіяння смерті може бути пов'язано з обставинами, що виключають злочинність діяння, зокрема, з необхідною обороною.
Відповідальність за вбивство через необережність
Ст.119 Кримінального кодексу України складається з двох частин, кожна з яких передбачає наступне покарання.
- Відповідно до ч.1 ст.119 КК України вбивство, вчинене через необережність, карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
- Відповідно до ч.2 ст.119 КК України вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
