Наслідки заборгованості зі сплати страхових внесків для працівника

Нормативна база

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
• Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»
• Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Загальна інформація

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на соціальне страхування у випадку безробіття, у зв’язку з вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорону життя та здоров’я мають застраховані особи. Однією з умов зарахування періодів роботи до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком та інших соціальних виплат, є сплата страхових внесків.

Що відноситься до страхових внесків

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [1] визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»[2]).

Платники єдиного внеску та їх зобов’язання

Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці: - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); - фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами (повний перелік інших платників Єдиного соціального внеску визначено ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»[3]);

2) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

3) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

4) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

5) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування;

6) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Слід зазначити, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" [4], та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Розмір та сплата єдиного внеску

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску (в 2022 році мінімальний розмір ЄСВ з січня по вересень - (6500*0,22) 1430 грн./місяць, з жовтня по грудень (6700*0,22) – 1474 грн./місяць).

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (за наявності у платника ЄВ одночасно із зобов'язаннями зі сплати ЄВ зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами – зобов'язання зі сплати ЄВ мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу), і виконуються у першу чергу.

З 1 січня 2017 року всі фізичні особи – підприємці мають сплачувати ЄВ за себе на рівні мінімального страхового внеску щоквартально за виключенням пільгової категорії. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

УВАГА! Тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи:

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе (п.9-19 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Юридична особа, ФОП або фізична особа не може сплатити грошове зобов’язання по єдиному внеску за інших осіб.

Розстрочення та відстрочення заборгованості зі сплати ЄСВ не передбачено. Заборгованість не підлягає списанню.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з єдиного внеску не застосовується.

Права застрахованої особи

Працівник має право знати свій страховий стаж і сплачений за нього єдиний внесок!

На вимогу найманого працівника – застрахованої особи, на користь якої роботодавець сплачує єдиний внесок, такий роботодавець зобов’язаний пред'являти повідомлення про взяття на облік такого працівника як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

Фізичні особи – підприємці незалежно від обраної системи оподаткування мають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за умови сплати єдиного внеску, у тому числі, лікарняних та декретних за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Застрахована особа має право дізнатися про наявність/відсутність заборгованості з єдиного внеску. Для цього можна особисто звернутися до ДФС з відповідною письмовою заявою.

Наслідки заборгованості зі сплати страхових внесків

Роботодавець, який не сплачував єдиний внесок, створив найманому працівникові проблеми з нарахуванням пенсії.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»[5] громадяни мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи зокрема за наявності необхідного страхового стажу. Стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди, за які в реєстрі відсутні дані про сплату ЄСВ, не враховуються, наймані працівники – застраховані особи втрачають страховий стаж для призначення пенсії і відповідно не враховується заробітна плата за ці періоди.

Аналогічно в соціальному страхуванні – якщо в розрахунковому періоді для страхової допомоги відсутні сплачені за особу внески, вона не отримує належної компенсації втраченого заробітку у зв'язку зі страховим випадком. Крім того, якщо роботодавець має заборгованість по сплаті внеску, сплачені ним поточні суми ЄСВ, зараховуються в рахунок погашення боргу у порядку календарної черговості його виникнення.

Відновлення прав особи на отримання пенсії та виплат у повному обсязі відбудеться після погашення роботодавцем заборгованості з єдиного внеску.

Звертаємо увагу на можливість та право найманих працівників контролювати свій страховий стаж і сплачений за них єдиний внесок.

Для того, щоб уникнути даної ситуації при оформленні пенсії у майбутньому, щоб Вам було зараховано повний місяць до загального страхового стажу необхідно при працевлаштуванні погоджуватись на заробітну плату не менше мінімальної встановленої законодавством, з якої в обов’язковому порядку повинен бути сплачений єдиний соціальний внесок в розмірі 22 % від мінімальної заробітної плати.

Судова практика.

Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Внаслідок невиконання   обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії. Таким чином, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.

Поновлення прав громадян в даному випадку здійснюється судами, згідно з позицією яких наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу особи при обрахунку пенсії відповідних періодів її роботи (Постанови Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а [6], від 04 серпня 2018 року у справі № 482/434/17 [7], від 17 липня 2019 № 144/669/17 [8], від 01 листопада 2018 року № 199/1852/15-а [9]).