Підстави для стягнення матеріальної шкоди за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів
Нормативна база
- Цивільний кодекс України
- Земельний кодекс України
- Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV.
- Постанова КМУ від 25 липня 2007 р. № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу"
- Постанова КМУ від 19 квітня 1993 р. N 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам"
Матеріальна шкода
За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.
Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 ( далі - Порядок), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).
Поняття - Самовільне зайняття земельної ділянки
Для правильного визначення, чи є фактичне користування земельною ділянкою самовільним її заняттям, необхідно звернутися до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV.
Вказана норма під самовільним зайняттям земельної ділянки визначає будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності:
– відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або
– вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Судова практика
- Постанова від 17.06.2021 по справі № 359/9891/17 Касаційний цивільний суд Верховного Суду
- Постанова від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18 Верховний Суд
- Постанова від 15.01.2019 у справі № 5011-9/336-2012 Верховний Суд
- Постанова від 22.05.2019 у справі № 311/1841/18 Верховний Суд
Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18 зазначив, що «у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Власнику землі або землекористувачу недостатньо просто отримати розрахунок шкоди на підставі Порядку № 284 та Методики № 963. Він має довести, що зазнав реальних збитків внаслідок дій відповідача, що відповідає вимогам статей 22, 1166 ЦКУ, ст. 156 ЗКУ. У цій справі ВС зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок засіяння відповідачем спірної земельної ділянки озимою пшеницею для позивача, який набув право користування земельною ділянкою у квітні 2018 року, настали негативні наслідки. Відтак, суд касаційної інстанції не зміг погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що складений головним спеціалістом управління Держгеокадастру розрахунок розміру заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди, за відсутності доказів того, що позивач зазнав реальних збитків внаслідок дій відповідача, відповідає вимогам статей 22, 1166 ЦКУ, ст. 156 ЗКУ. Позивач не довів розміру неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки або погіршення стану земельної ділянки, а тому підстав для стягнення збитків Верховний Суд не вбачає
Верховний Суд при розгляді справи № 5011-9/336-2012 у постанові від 15.01.2019 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення збитків, встановивши лише наявність таких обставин: факту самовільного зайняття земельної ділянки, та відповідності розрахунку розміру шкоди приписам Порядку № 284 та Методики № 963.
Натомість у постанові від 22.05.2019 у справі № 311/1841/18 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні наведених вище приписів необхідно пам’ятати, що відшкодування шкоди у зв’язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Ними є: протиправна поведінка, дії чи бездіяльність; негативний результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Висновок
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Оскільки обов’язок сплатити матеріальну шкоду постає лише після встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки і не є самостійною вимогою в судовому порядку потрібно оскаржити не розмір матеріальної шкоди завданої таким самовільним зайняттям, а сам факт самовільного зайняття .
