Права та обов'язки внутрішньо переміщених осіб
Хто такі внутрішньо переміщені особи?
Внутрішньо переміщені особи - особи, змушені раптово тікати зі своїх будинків у великих кількостях в результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних лих і знаходяться на території власної країни.
Фактично, внутрішньо переміщені особи, це особи, які підпадають під визначення вимушені переселенці, але які, покинувши місце свого постійного проживання, залишаються в країні своєї громадянської належності та можуть користуватися її захистом.
Внутрішньо переміщених осіб прийнято також називати вимушеними переселенцями або просто переселенцями.
Специфіка внутрішньо переміщених осіб полягає в тому, що, будучи громадянами держави і залишаючись на її території, вони знаходяться під винятковою юрисдикцією і захистом своєї країни, навіть якщо сама держава і не в силах забезпечити такий захист. Тому надання допомоги таким особам з боку міжнародних органів може кваліфікуватися як втручання у внутрішні справи держави.
Внутрішньо переміщені особи в Україні (ВПО в Україні)- категорія громадян України, іноземців або осіб без громадянства, котрі були змушені були покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на частині території Донецької і Луганської областей України або окупації Автономної Республіки Крим.
За даними Агентства ООН у справах біженців в Україні станом на 16 травня 2016 року, за даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій взято на облік 1 780 946 внутрішньо переміщених осіб (ВПО) або 1 439 428 сімей з Донбасу і Криму.
Соціально-економічні права ВПО
Починаючи з 19 лютого 2016 року до громадських організацій та ініціатив, які займаються допомогою ВПО почали надходити звернення від ВПО щодо скасування їх довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб в “автоматичному режимі”.
Так, 16 лютого 2016 року Міністерством соціальної політики України було видано лист №672/0/10-16/081 “Про посилення контролю за виплатами”, в якому надано доручення управлінням праці і соціального захисту населення посилити контроль за процедурою взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. А 18 лютого до органів праці та соціального захисту населення почали надходити списки переселенців, що містили інформацію про осіб, які начебто повинні бути зняті з обліку як внутрішньо переміщені особи через те, що проживають на тимчасово непідконтрольній території України.
Відповідно до інформації, яка поширювалась інформаційним простором у різних регіонах України, органи соціального захисту населення на підставі зазначених вище списків масово виключали ВПО із бази даних ВПО без попередження та письмового рішення з обґрунтуванням підстав такого виключення.
У зв’язку з ініціативою скасування довідок, переміщеним особам були призупинені всі соціальні виплати та пенсії, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції”, безпосередньо залежать від чинності в особи довідки про взяття її на облік ВПО.
Згідно з повідомленнями ВПО, які надходили до неурядових організацій, були випадки призупинення пенсійних виплат ВПО, прізвища яких не потрапляли до так званих “списків СБУ”.
Такі дії Мінсоцполітики призвели до значного погіршення умов життя тих ВПО, дія довідок яких та виплати яким були призупинені. Особливо постраждали від такої кампанії найбільш вразливі категорії ВПО, а саме пенсіонери та ті, хто виживає лише за рахунок отримання соціальних виплат, особи з інвалідністю та обмеженими можливостями.
Через місяць після початку описаного процесу в управліннях Пенсійного фонду на території п’яти східних областей України не було повного розуміння процедури відновлення пенсійних виплат, як і єдиного підходу до процесів їх відновлення. Окрім того, в управліннях Пенсійного фонду була відсутня узагальнена статистична інформація (або таку інформацію не надано на запити НУО) щодо призупинення та поновлення пенсійних виплат з розбивкою по категоріям пенсій, районам і місяцям, а також щодо основних демографічних груп.
Станом на кінець 2016 року все ще фіксуються випадки, коли ВПО не отримують соціальні або пенсійні виплати з моменту проведення призупинення дії довідок ВПО.
14 березня 2016 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 167 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, якою внесено зміни до трьох інших урядових актів щодо порядку взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та порядку отримання ними соціальних виплат (акт набрав чинності 18 березня 2016 року).
Основні положення змін:
як місце проживання при взятті на облік ВПО не можуть вказувати адреси органів державної влади, місцевого самоврядування, тобто управлінь праці і соціального захисту населення, відділів/управлінь ДМС, райдержадміністрацій, виконкомів місцевих рад тощо; юридичних осіб публічного права, їх підрозділів та будь-яких інших приміщень, за якими переміщені особи фактично не проживають;
органи соціального захисту отримали змогу на підставі статті 12 Закону “знімати з обліку” ВПО на підставі інформації Міністерства внутрішніх справ, ДМС, СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства фінансів України (далі – Мінфін). Дане положення не відповідає Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, який встановлює виключний перелік підстав для скасування довідки та визначає конкретні шляхи отримання інформації, на підставі якої рішення про скасування довідки ВПО може бути прийняте;
з 01 липня 2016 року всім ВПО виплата (продовження виплати) пенсій та всіх видів соціальних допомог має здійснюватися тільки через ПАТ “Державний ощадний банк України” (далі – Ощадбанк). Дане положення є дискримінаційним щодо ВПО, оскільки суттєво обмежує їх у виборі способу та місця отримання коштів;
з 1 серпня 2016 року ВПО-пенсіонерам видаються банківські картки посиленого ступеня захисту, які одночасно є їхніми пенсійними посвідченнями;
пенсіонери ВПО зобов’язані проходити фізичну ідентифікацію у відділеннях Ощадбанку. Після отримання банківської картки із посиленим захистом ВПО перші два рази зобов’язана проходити ідентифікацію раз на півроку, а інший час – раз на рік;
якщо особа не з’явилась в Ощадбанку для фізичної ідентифікації у визначений термін, то операції за її рахунком будуть зупинені Ощадбанком до моменту звернення ВПО;
Пенсійний фонд України до 15 квітня 2016 року зобов’язаний розробити та погодити з Мінсоцполітики порядок випуску банківських карток для ВПО, які одночасно будуть їхніми пенсійними посвідченнями. Порядок емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням було затверджено постановою Пенсійного фонду України від 08 квітня 2016 року № 7-1;
Мінфін отримав доступ до інформації про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки та про їх закриття від всіх банків, які обслуговують пенсіонерів (не тільки ВПО, а всіх пенсіонерів без виключення).
З огляду на вказане рішення Уряду щодо запровадження даних документів та вікову і вразливу категорію осіб, яким вони мають бути видані, БФ “Право на захист” здійснив моніторинг поінформованості ВПО, які є пенсіонерами, щодо електронних пенсійних посвідчень (далі – ЕПП).
За результатами звіту більшість ВПО скаржились на те, що отримання пенсії в Ощадбанку для них незручне з ряду причин, в тому числі через черги, погану інфраструктуру, відсутність відділень/банкоматів банку в їх населених пунктах, а також неможливість зняття готівки в банкоматах інших банків. Так, 41,4% опитаних були змушені відкрити рахунки в Ощадбанку протягом останніх двох місяців (відповідно до змін постанови Уряду № 167), в той час як раніше отримували пенсію у більш прийнятний для них спосіб – в інших банках чи через пошту.
Подальше відслідковування процесу виготовлення електронних пенсійних посвідчень для ВПО командою БФ “Право на захист” виявило також наступні проблеми:
- пенсіонерам складно розібратися з картками Ощадбанку, які були їм видані за весь час, що створює додаткові складнощі та затягує процес оформлення ЕПП;
- випадки заблокування картки ВПО Ощадбанком без будь-якого попередження у зв’язку з тим, що для ВПО було виготовлено ЕПП, але сама картка ще не надійшла до відділення, тож видати її не можуть;
- терміни видачі ЕПП не дотримуються, тобто виготовлення ЕПП займає більш ніж 30 робочих днів, як те передбачено в Порядку емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням (документи ВПО подавали ще в липні, а перші ЕПП видані в жовтні поточного року);
З огляду на вказане, введення нових обмежень щодо ВПО та запровадження нових банківських карток для ВПО-пенсіонерів, викликали чергові перешкоди в реалізації їх прав на соціальне та пенсійне забезпечення.
Черговою серйозною перешкодою в доступі ВПО до соціального та пенсійного забезпечення стало прийняття 8 червня 2016 року Урядом України постанови № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”.
Цією постановою затверджені Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.
Відповідно до постанови умовою призначення всіх соціальних виплат переміщеним особам є проходження перевірки місця фактичного проживання/перебування особи. Відсутність особи за вказаним нею місцем проживання тягне за собою прийняття рішення про відмову в призначенні виплат. Відновлення виплат можливе не раніше ніж через 2 місяці, а випадку скасування довідки не раніше ніж через 6 місяців.
Виконання положень підзаконного акту призводить до дискримінації ВПО в порівнянні з іншим населенням України, втручання в право на особисте та сімейне життя ВПО, обмеження права на свободу пересування, порушення права на адекватний рівень життя. Так, встановлення додаткових підстав для припинення пенсійних виплат є дискримінаційним по відношенню до ВПО в порівнянні з іншими особами, які мають право на пенсію відповідно до статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яка встановлює, що пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
З огляду на вказане, введення нових обмежень щодо ВПО та запровадження нових банківських карток для ВПО-пенсіонерів, викликали чергові перешкоди в реалізації їх прав на соціальне та пенсійне забезпечення.
Свобода пересування ВПО
Свобода пересування цивільного населення залишається обмеженою на території Донбасу. У січні 2015 року було затверджено Тимчасовий порядок про здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, яким, зокрема, вводиться необхідність отримання перепустки для перетину лінії розмежування.
Наразі офіційно існує 6 коридорів перетину лінії розмежування: 4 в Донецькій області (КПВВ Гнутове, КПВВ Новотроїцьке, КПВВ Мар’їнка, КПВВ Зайцево) та 2 в Луганській області (КПВВ Станиця Луганська, КПВВ Золоте). При цьому повністю операційними залишаються лише КПВВ на території Донецької області; КПВВ Станиця Луганська функціонує тільки в режимі пропуску піших; КПВВ Золоте так і не було відкрито через відмову зі сторони так званої «Луганської народної республіки». При цьому робота всіх КПВВ залишається нестабільною – часті тимчасові закриття через бойові дії.
Кількість бажаючих перетнути лінію розмежування досі більше, ніж пропускна спроможність діючих пунктів. За даними державної прикордонної служби кожного дня лінію розмежування перетинають близько 25 тисяч осіб. Однією з проблем щодо перетину лінії розмежування залишаються черги, які можуть коливатися від 1 до 20 годин. Часті випадки, коли громадяни вимушені залишатися ночувати перед КПВВ, залишаючись на території з великим ризиком обстрілу.
КПВВ не мають достатнього оснащення, що стає критичним в період зимових морозів чи літньої спеки. В липні було зафіксовано два повідомлення про летальні випадки людей, яким стало погано в черзі (КПВВ Зайцеве, блокпост Майорськ так званої «ДНР»).
Є гостра необхідність в удосконаленні пропускної системи на діючих пунктах пропуску та збільшення кількості коридорів.
Політичні права
Близько 3,5% електорату України, які є внутрішньо переміщеними особами, позбавлені можливості повноцінної реалізації політичних прав. На парламентських виборах в жовтні 2014 року усі ВПО (близько 500 000 осіб станом на жовтень 2014 року), не мали права обирати депутата Верховної Ради України у мажоритарному окрузі за новим місцем проживання. В жовтні 2015 року на місцевих виборах 1 345 100 переселенців взагалі не брали участі в виборах і не змогли обрати депутатів місцевих рад, незважаючи на те, що Конституція України та міжнародні стандарти однозначно визначають рівність прав всіх громадян, зокрема в питаннях виборчого права.
З серпня 2015 року в Верховній Раді знаходиться три законопроекти, які пропонують вирішити питання голосування внутрішньо переміщених осіб на місцевих виборах. Законопроект 2501а (В.Хомутиннік, В.Бондар) передбачає можливість голосування ВПО шляхом тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Альтернативні законопроекти 2501а-1 (С.Тарута, авторський колектив) та 2501а-2 (Ю.Льовочкіна) обидва пропонують забезпечити реалізацію права участі переселенців у місцевих виборах шляхом зміни виборчої адреси, однак у різний спосіб.
Питання розробки механізму реалізації політичних прав ВПО є в Постанові Верховної Ради України від 31.03.2016 Про рекомендації Парламентських слухань «Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в зоні проведення антитерористичної операції”. Згідно постанови, Кабінет Міністрів України зобов’язаний підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України законодавчі пропозиції щодо можливості зміни виборчої адреси внутрішньо переміщеними особами на підставі особистої заяви та довідки про взяття на облік ВПО.
Втім, досі ніяких процесів та змін не відбулось. За оцінкою Омбудсмена, така ситуація порушує принцип недискримінації як в частині забезпечення рівності прав і свобод, так і рівності можливостей, становить непряму дискримінацію за ознаками місця проживання та належності до ВПО і суперечить стандартам міжнародного права, Конституції, законам України, а також зобов’язанням України щодо забезпечення сталої інтеграції ВПО за місцем переміщення.
Житлові питання ВПО
Право на забезпечення ВПО безоплатним тимчасовим житлом за умови сплати за комунальні послуги встановлено абзацом восьмим пункту 1 статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Законом визначено, що таким житлом мають забезпечувати органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та суб’єкти приватного права.
Станом на травень 2016 року у місцях компактного проживання (далі – МКП) ВПО проживає 6 518 осіб, що складає приблизно 0,38 % від загальної кількості зареєстрованих ВПО в Україні. Таким чином, основна частина ВПО вирішує житлове питання самостійно. Місцями компактного проживання ВПО є зазвичай приватні гуртожитки, приміщення житлового фонду соціального призначення, готелі, санаторії, бази відпочинку, модульні містечка, культові будівлі, гуртожитки навчальних закладів, лікарні та інші приміщення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1094 затверджено Комплексну державну програму щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року (далі – Комплексна програма). Планом заходів з виконання Комплексної програми визначено забезпечення ВПО місцями для тимчасового перебування, в тому числі, забезпечення тимчасового розміщення сімей ВПО, в складі яких є особи з інвалідністю, зокрема діти з інвалідністю. Отже, протягом понад двох років ВПО, в тому числі, з інвалідністю, тяжкими захворюваннями, літні ВПО, сім’ї ВПО, які є неповними, малозабезпеченими, багатодітними та інші вразливі категорії переміщених осіб, тимчасово проживають в МКП.
Нагальним питанням проживання ВПО в МКП є їх адаптація до нових умов життя та інтеграція в новій громаді. Відповідно до міжнародних стандартів, які стосуються довгострокових рішень для ВПО, державою мають бути вжиті заходи, в тому числі спрямовані на забезпечення права на достатній рівень життя та відновлення (або компенсацію) втрачених (або пошкоджених) житла, землі та власності для належної інтеграції ВПО. На 2016-2017 роки Комплексною програмою визначена ціла низка заходів щодо забезпечення права ВПО на житло. Однак, державним бюджетом не передбачені видатки на реалізацію Комплексної програми, тому житлове питання ВПО не вирішується, а найбільш вразливі сім’ї ВПО проживають в місцях компактного проживання, у родичів та знайомих.
Таким чином, ситуація із реалізацією прав і свобод внутрішньо переміщених осіб у 2016 році в Україні залишається вкрай негативною.
Через незабезпечення належного функціонування ЄІБД про ВПО в країні відсутня інформація про реальну кількість переселенців та їх гуманітарні, медичні, соціально-економічні та інші потреби. Державою не виконуються положення законодавства щодо забезпечення ВПО безоплатним тимчасовим житлом за умови сплати за комунальні послуги як це встановлено абзацом восьмим пункту 1 статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.
Найбільше проблем виникає у галузі соціального забезпечення ВПО. Початок 2016 року ознаменувався кампанією Уряду щодо скасування їх довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб в “автоматичному режимі” і припиненню нарахування і виплати всіх видів соціальних допомог і пенсій, від якої Уряд відмовився лише у червні 2016 року шляхом прийняття дискримінаційної постанови Уряду № 365 щодо встановлення особливого порядку нарахування і виплати соціальних допомог і пенсій внутрішньо переміщеним особам, а також здійснення контролю за ними.
Окрім цього, була впроваджена дискримінаційна політика Уряду щодо обмеження переселенців у виборі банку, для отримання соціальних і пенсійних виплат: з 01 липня 2016року всім ВПО виплата (продовження виплати) пенсій та всіх видів соціальних допомог здійснюється тільки через ПАТ “Державний ощадний банк України”.
Практика невиконання Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” в частині безстроковості дії довідки ВПО продовжує зустрічатись впродовж всього року, проте масові порушення прав ВПО у зв’язку з невизнанням довідок ВПО без відміток ДМС тривали до середини червня 2016 року.
Обов'язки ВПО відповідно з законодавством України
До обов'язків ВПО належать:
1) дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства;
2) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.
У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від’їзду;
3)один раз на шість місяців з’являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики;
4) у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік, відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом.
Внутрішньо переміщена особа зобов’язана виконувати інші обов’язки, визначені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи вищенаведене варто зазначити, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» гарантує, що громадяни України, які вимушено залишили тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь і оселилися на материковій частині України, користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні.
