Правовий статус свідка у справах про адміністративні правопорушення

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Хто є свідком

Свідок — особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, які підлягають установленню по справі про адміністративні правопорушення (ч.1 ст. 272 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

При розгляді справи про адміністративне право-порушення з’ясуванню підлягають такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для пере-дачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Якщо є дані, що якій небудь особі відомо щось про перелічені обставини, то така особа викликається для дачі пояснень у справі як свідок.

Докази по справі про адміністративне правопорушення, встановлені поясненнями свідка, підлягають всебічному, повному і об’єктивному дослідженню та оцінюються на рівні та у сукупності з іншими доказами по справі.

Свідком може бути як особа, яка безпосередньо була очевидцем вчинення адміністративного правопорушення, так і особа, про яку стало відомо вже під час підготовки справи до розгляду.

Участь свідка при складенні протоколу

У разі наявності свідка в момент вчинення правопорушення інформація про таку особу, її прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Посадова особа, уповноважена складати протокол, зобов’язана записати всі відомості про особу з документів, що її посвідчують. Не допускається вживання інформації зі слів самого свідка чи осіб, що знаходилися з ним поряд. У подальшому це дозволить об’єктивно з’ясувати всі обставини справи для прийняття об’єктивного та справедливого рішення.

На практиці трапляються випадки, коли при складанні протоколу щодо порушення правил дорожнього руху посадові особи спеціально уповноважених органів не залучають пасажирів транспортного засобу як свідків, аргументуючи їх зацікавленість. Це повною мірою суперечить положенням законодавства про адміністративну відповідальність та не відповідає принципу об’єктивності, закріпленому в КпАП. Тим більше, що законодавством не встановлюються обмеження щодо неможливості залучення таких осіб в якості свідків.

Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Також свідками підписується протокол про адміністративне правопорушення.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків.

Таким чином, законодавством надається юридичне значення участі свідка під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Свідок під час розгляду справи про адміністративне правопорушення

У якості свідка може бути викликана особа, яка в процесі розгляду справи надає пояснення про особу правопорушника, обставини, що можуть пом’якшити чи обтяжити адміністративну відповідальність.

Крім того, потерпілого також може бути опитано як свідка відповідно до ст. 272 КпАП.

Підставою участі свідка в провадженні по справі про адміністративне правопорушення є виклик давати пояснення. У будь-якому разі викликом свідка для дачі пояснень є повістка, яка вручається за 3 доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Щодо форми виклику свідка до інших органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, то вона залишається законодавчо неврегульованою.

Вимоги до свідка

Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка щодо віку, фізичного чи психологічного стану тощо. Значить, можливість давати пояснення як свідок по справі про адміністративне правопорушення неповнолітньою особою чи особою, яка має психічні вади, встановлюється в кожному конкретному випадку уповноваженою посадовою особою залежно від здатності особи сприймати події, поведінку оточуючих тощо.

Інколи на практиці трапляються випадки, коли в якості свідка запрошують працівників поліції. І хоча КпАП не містить вказівки щодо цього, є недопустимим залучати посадових осіб органів, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення у якості свідків, адже на цих осіб покладається обов’язок встановлення обставин вчинення проступку та об’єктивна їх фіксація у протоколі про адміністративне правопорушення. Тобто особа, яка при вчиненні правопорушення виконує повноваження щодо контролю за дотриманням правил в певній сфері, виявлення та фіксації правопорушень, не може виступати свідком по справі. Крім того, законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюється перелік осіб, на відміну від іншого процесуального законодавства, які не можуть бути допитані у якості свідка (ст. 65 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню.

Але крім процесуальних законів, які регламентують порядок розгляду різних категорій справ, є законодавство, що стосується особливостей статусу тих чи інших суб’єктів. Виключення, передбачені такими нормативно-правовими актами, можуть бути застосовані і до можливості залучати у якості свідків у справах про адміністративні правопорушення певних категорій осіб.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України від 05.07.12 р. № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняє вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею.

Таким чином не може давати пояснення особа, яка виступає адвокатом по справі про адміністративні правопорушення у якості свідка.

Закон України від 23.04.91 р. № 987 «Про свободу совісті та релігійні організації» також забороняє вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих (ч. 5 ст. 3).

Так само не можуть будуть опитані в якості свідків недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання (п. 1 ч. 1 ст. 51 ЦПК).

Права, обов’язки, відповідальність свідка

У свідка, як і у будь-якого іншого учасника провадження у справах про адміністративні правопорушення, є певні права і обов’язки.

Так, свідок має право надавати пояснення рідною мовою або користуватися послугами перекладача у ви-падку, коли він не володіє мовою, якою ведеться провадження. Також він має право надавати пояснення усно або письмово. Інформація, отримана від свідка, підлягає оцінці, повному і об’єктивному дослідженню і порівнянню з іншими доказами в їх сукупності.

Згідно зі ст. 275 КпАП свідок має право на відшкодування у встановленому порядку витрат, які він зазнав у зв’язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За ним зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час відсутності у зв’язку з викликом.

Щодо обов’язків, то свідок зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, в зазначений час, дати прав-диві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

До того ж ст. 185 КпАП встановлюється відповідальність свідка за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні його від явки в суд або в непідкоренні розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

Крім того, ст. 185 КпАП передбачає відповідальність за злісне ухилення свідка від явки до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування. Аналізуючи положення КпАП, можна дійти висновку, що законодавець не встановлює відповідальності свідка за відмову давати пояснення у справах про адміністративне правопорушення, а так само за дачу неправдивих пояснень. Згідно зі ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Стаття 384 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді. І так само ст. 385 КК встановлює відповідальність свідка за відмову від давання показань у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.

Кримінальний кодекс України регламентує відповідальність свідка тільки як учасника провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді при дачі показань.

Відповідальність свідка передбачається за відмову давати показання та за завідомо неправдиві показання під час розгляду цивільних, кримінальних та адміністративних справ.

КпАП же встановлює обов’язок свідка давати пояснення, а не показання, що виключає можливості застосування до нього кримінальної відповідності.

Таким чином, можна говорити про адміністративну відповідальність свідка за відмову давати пояснення чи неправдиві пояснення лише в тому випадку, якщо його дії (бездіяльність) свідчать про явну зневагу до суду та виразились у злісному ухиленні від явки в суд, в непідкоренні розпорядженню головуючого, в порушенні порядку під час судового засідання. В усіх інших випадках слід констатувати, що відповідальність свідка у справах про адміністративні правопорушення залишається нормативно неврегульованою.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Правовий_статус_свідка_у_справах_про_адміністративні_правопорушення&oldid=2648